небо захмарилось, потемніло
повітря запахло дощем
сонце сховалось, спохмурніло
передчуття дощу - щем

сутінки заволоділи краєм
обійняли все навкруги
піднялися над виднокраєм
неначе справжні Боги

хмаринки вдягнулися в плаття
сіро-сизі й купчасто-дощові
дощик намочив верховіття
потічками стік у траві

загриміло, розійшовся дощ
до блиску поливав дерева
не оминав жоден кущ
водою доповнив джерела

квітам прикрасив пелюстки
намочив трави, листочки
зволожив молоді паростки
розіслав водянисті ковдрочки

заметушились звірята й птахи
в пошуках - тимчасовий прихисток
юрбою біжать дітлахи
пагіння випускає любисток

дощик влаштував душ
омив дороги, будинки, вікна
все освіжив довкруж
краплинка дощу - всепроникна

в містян - парад парасольок
у селян - активна робота
дощова погода - затишок
опади - врожайна позолота

прогриміло, подощило, розпогодилось
сонечко й райдуга - з-за хмар
поле вологою доповнилось
дощ над рослинами - цар

дітвора поспішає на прогулянку
звірята вибігають зі схованок
пернаті затягнули веснянку
звеселяють швидкий танок

очистилась дощиком природа
щедро напилась води
минулась весняна прохолода
час росту, цвіту, краси

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Моє рідне село... Квітень. Весна - в самому розпалі.
Малесенька дівчинка... Над дорогою - гірський схил...
Там фіалочки розгубили красиві й духмяні коралі.
Відстань швидко долають ніжки з усіх сил.

Перед дитиною відкрилась неймовірна краса.
Мініатюрні чарівниці манять, ваблять її зір.
Чудодійний запах підсилює й вранішня роса.
Блаженна природа. Фіалки - дуже тендітний витвір...

Наша місцевість - заквітчана, багата на красу.
Вдало доповнюють пейзаж низькорослі красунечки.
Дівчинка всміхається. Робить веселу гримасу.
Пестить оченятками запашні пелюсточки.

Налічила їх всього п'ять: дві - вгорі, три - внизу.
Зачарований погляд - на фіолетове забарвлення.
Подорослішає, стріне багатоколірну, білу, жовту, голубу,
Але той фіолет зі запахом - найбільше задоволення.

Фіалочки заворожили душу на все життя.
Вони - скрізь, але в пам'яті - саме той схил гори.
Тепер там - зарослі... В те минуле нема вороття.
Нема на тім шкарбі первоцвітів й зачарованої дітвори.

Любов до природи - закладена з дитинства.
В дорослому житті відлунюються його фрагменти.
Ті фіалочки - сповнені неймовірного чаклунства.
З віком все більше згадуються такі милі моменти.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Війна... Києво-Печерська Лавра - духовна святиня.
московське православ'я - загроза українській державності.
Гібридні технології... Релігія... Протистояння...
російські попи в Україні вдаряють по свідомості.

Українських вірян вони затягнули в свої тенета.
Змогли зламати їх і озлобити проти свого народу.
Агресивне налаштування, денацифікація - ворожа мета.
Попи живуть тут у розкоші, мають велику вигоду.

Йде неприхована, відкрита релігійна конфронтація.
московський патріархат виступає проти України.
Зневажати нас вчить кремлівсько-кирилівська інструкція.
Поза законом - моральні поняття, людські терміни.

Завершився час оренди приміщень святої Лаври
Та московських попів звідти виселити не можна.
Озброївшись підтримкою віруючих, шукають шпари,
Як залишитись... Їхня віра - несправжня, безбожна.

В хід ідуть лихі прокльони, залякування, брехня.
Святині розкрадаються. Вивозяться церковні цінності.
Проклята свідомими українцями хижа москальня
Вкотре мерзенно знівелювала принципи набожності.

Звільнення українських церков від вражих попів -
Найголовніше завдання тилу під час кривавої війни.
Розгул одурманених та агресивних фанатиків
Тепер змушені спинити відповідні органи та чини.

Пора вже офіційно визначити негромадян України -
Тих, хто живе на українських теренах, а славить росію.
Хай їдуть на здичавілі, спустошені землі московщини.
Не можна терпіти злобу до своєї держави й агресію.

Гинуть мирні цивільні люди й патріоти-захисники,
А московська церква ставить українців на коліна.
російські попи поводяться з вірянами, як власники.
Хіба здатна собі дозволити таке нормальна людина!?

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Щось занадто я нині втомилась...
Спиню свій шалений біг. Спочину,
Щоб сила духу в мені відродилась,
Віра в себе не згасла ні на мачину.

Вечоріє... Запас енергії вичерпав себе.
Внутрішній голос із нот теж зірвався.
В думках звертаюсь до магічних небес,
Щоб вітер змін у життя ввірвався.

Набігалась... Наспілкувалась... Вільна.
Раниму душу свою не потривожу.
Стану тиха, спокійна, нейтральна.
В сни кольорові омріяне приворожу.

Завтра... А завтра я знов буду сильна.
Втілити все задумане зумію, зможу.
Стану життєрадісна, активна, реальна.
Добрих людей біля себе примножу.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Рання весна... Кап... Кап... Кап...
Пішов у танок перший весняний дощик.
Підлив пралісне дерево, маленький кущик.
Попросив знайти парасольку, плащик.

Рання весна... Кап... Кап... Кап...
Прокинеться природа. Оживе все навколо.
Щебетливі птахи звеселять своє соло.
Розпогодиться. Веселка намалює коло.

Рання весна... Кап... Кап... Кап...
Найбільше зрадіє дощу селянин.
Засіє ниву з найдобірніших зернин.
Надіється на вологу з дощових хмарин.

Рання весна... Кап... Кап... Кап...
У вологому ґрунті проросте травичка.
Дощовій краплинці всміхнеться квіточка.
Набубнявіє досхочу малесенька брунечка.

Рання весна... Кап... Кап.... Кап...
Завесниться. Скрізь зарясніє листочками.
Збіжить водичка веселими струмочками.
Наповниться довкілля людськими голосочками.

Рання весна... Кап... Кап... Кап...
Земля збагатиться рослинними життями.
Прикраситься цінними коштовностями.
Зарясніє сходами, травами, суцвіттями.

Рання весна... Кап... Кап... Кап...
Йде життєдайна енергія весняного дощу.
Стою під ним. Зачерпну з пригорщу.
Небо дарує землі велику силу цілющу.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Думки, наче птахи, линуть туди,
Де вічно-зелені сосни й смереки
Струнко здіймаються в небесну вись.
Зовуть, манять й кличуть мене.
Там солов'ї беруть високі акорди.
Злітаються з вирію білі лелеки.
Мохи між деревами в любові сплелись.
Рідна гора в добрі сни промайне.

Жіночою уявою лину туди,
Де ранкові тумани зодягають пелену
Й пахне духмяним повітрям від хвої.
Кущі калини й жасміну мають вроду свою.
Там багатий світ фауни залишає сліди.
Гірчавим на смак є лист полину.
Різнотрав'я встелило яскраві сувої.
Я, ніби зачарована, в ньому стою.

Щирим серцем я лину туди,
Де житами й пшеницями - багата земля.
В кожному дворі - не одна калина.
Чорнобривці говорять про селян здаля.
Там буйно розцвітають весною сади.
В вишитих узорах - і мале немовля.
Українською розмовляє кожна людина.
Я горджуся тим, що є саме звідтіля.

Вдячною душею лину туди,
Де дарували життя мама з татом,
Зігрівали любов'ю й сердечним теплом.
Їхньою людяністю до нині - багата.
Там всі ми в щасті жили, не знали біди.
Раділа ними, сестрою, кожним братом.
Повнився розум щедрістю, добром.
Радістю була сповнена наша хата.

Нинішнім розумом я лину туди,
Де залишилось моє родинне коріння,
Пишні мамині троянди й самшитові вали,
Майстерно зроблені татові роботи.
Там - вже тихо... Не цвітуть так квіти, сади.
Сумно... Пізно приходить прозріння.
Прийшов час, за обрій батьки відійшли.
Залишився отчий край з чашею скорботи.

В спогадах й далі лину туди,
Де не судилося в дорослому житті жити.
Знаменита одинока сосна над нашою хатою
Задумано, стримано зустрічає мене.
Там, у долині на цвинтарі - батьки. Святі люди...
Вдивляюсь в обличчя... Як не тужити?
Пахне отча земля чорнобривцями, м'ятою.
Туга за татом й мамою ніколи не мине...

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Дика московія колонізує наші села та міста.
Мілітаризує не лише дорослих, а й дітей.
На землях, окупованих росіянами, освіта -
Під тотальним впливом рашистських сітей.

Всі воєнні злочини окупантів у мирній Україні -
Геноцид вільнолюбного, сусіднього народу.
Нанесені нам рани - болісні, тяжкі, незагоєні...
Українські діти втрачають життя та свободу.

Малі українці теж зазнають військової агресії.
Вони є серед жертв терору: вбиті, поранені...
Живуть в сірім мороці окупаційної депресії.
Тисячі - насильно викрадені та депортовані.

Рашисти зробили тих діточок заручниками.
Сховали їх в Криму та на своїй території.
Відібрані телефони... Вони стали невільниками.
росія блокує доступ до будь-якої інформації.

Дітей, що живуть на окупованих територіях,
Силоміць асимілюють в російську спільноту.
Вчителі з росії навчають їх по своїх підручниках
І вони змушені терпіти мерзенну москальноту.

Мілітаризацію діток росія веде ще змалечку
Через мережу дозвільних центрів та шкіл.
Насаджує мову, історію... Заходить здалечку.
Потім - їхні герої, спецуроки, зброя, вишкіл.

Крадуть дітей після вбивств батьків і звідусіль:
З інтернатів, лікарень, фільтраційних таборів,
З евакуації. Тяжко повернути когось звідтіль.
Їдуть "на відпочинок" й зі згоди батьків.

Гіркою є доля депортованих дітей на чужині.
Їх дають на перевиховання та всиновлення.
Там у них немає під ногами рідної твердині.
Псевдопропаганда. Вербовка на війну. Гноблення.

Все робиться досить грамотно, не випадково.
росія прагне знищити українську націю.
Позбавляє ідентичності та рідних продумано.
Сіє ворожнечу й ненависть. Веде русифікацію.

Повернення дітей з депортації йде повільно.
Дуже складно робити ці надважливі кроки.
Серце болить, що вони живуть там невільно.
Надіємось на допомогу. Світ же - широкий...

Те, що роблять російські агресори в Україні,
Є справжнім злочином проти людства.
росію покарають чи всі будуть "занепокоєні"?
москва не визнає міжнародного законодавства...

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко