Коли в очі дивилась барвистого неба,
І як сон ті думки, що палають в мені.
Обережно пускаю всі згадки про тебе,
Що старанно лікують всі рани в тілі.

І в момент я мов птаха пірхаю на волю,
І той вибір, що вже змінює шлях,
Карбував моє серце іскрами болю,
Мов маяк, що освітлює чи майбутнє чи крах.

Коли в очі дивилась барвистого неба,
І як сон ті думки, що палають в мені.
Обережно пускаю всі згадки про тебе,
Що старанно лікують всі рани в тілі.

І в момент я мов птаха пірхаю на волю,
І той вибір, що вже змінює шлях,
Карбував моє серце іскрами болю,
Мов маяк, що освітлює чи майбутнє чи крах.

Коли в очі дивилась барвистого неба,
І як сон ті думки, що палають в мені.
Обережно пускаю всі згадки про тебе,
Що старанно лікують всі рани в тілі.

І в момент я мов птаха пірхаю на волю,
І той вибір, що вже змінює шлях,
Карбував моє серце іскрами болю,
Мов маяк, що освітлює чи майбутнє чи крах.

Коли в очі дивилась барвистого неба,
І як сон ті думки, що палають в мені.
Обережно пускаю всі згадки про тебе,
Що старанно лікують всі рани в тілі.

І в момент я мов птаха пірхаю на волю,
І той вибір, що вже змінює шлях,
Карбував моє серце іскрами болю,
Мов маяк, що освітлює чи майбутнє чи крах.

• Твір:

  Нічне блукання серед снів.
  Удалині ліхтар палахкотів.
  Легенький дощик накрапав.
  Усе навкруг туман вкривав.

  Я йшов на світло ліхтаря,
  Що тьмяно світить віддаля,
  Як той маяк у темноті,
  Показуючи шлях мені.

  Що я шукаю тут у снах? Не знаю.
  Можливо від буденності тікаю
  У світ чарівний поринаючи щоразу,
  Як той пустельник, що знайшов оазу.

  Можливо я шукаю порятунку
  Й найбажанішого у житті дарунку,
  Який довіку хочу мати.
  Його лиш сни спроможні дати.

  Та котрий саме сон мені потрібний?
  На що він має буть подібний?
  Без відповіді це питання.
  Тому й продовжую блукання.

  Колись, можливо, я його знайду.
  Колись. Колись, та не сьогодні.
  До тої миті тисячі кілометрів пройду
  По цій холодній і пустій безодні.