В кінці літа згадалась зима,
Дуже справжня,що холодом віє,
Тепер інша, вже тої нема,
Одіялом пухким не накриє.

Зарум’янить щоку, ущипне,
В річці воду
злегка приморозить,
Жменьку снігу десь, може,
сипне,
Ледь помітно
траву припорошить.

Таку маємо, дяка, що є.
Із зими снігурів пам’ятаю…
Аж до пояса сніг дістає…
Загубились галоші, шукаю…

Попід стріху, уздовж, бурульки…
Завірюха сліди замітає…
Візерунками тішать шибки…
У криниці вода замерзає…

28.08.2024.