Журавлі відлетіли у сивий туман,
Сніг врочисто одягнув всі ялини,
А життя все крокує назустріч вітрам,
І чекає у вірі погожої днини.

Розпогодиться скоро, я вірю у це,
Будуть ночі зіркові і сонячні ранки,
З насінинки малої проросте молоде деревце,
Й наші внуки зустрінуть яскраві світанки.

Хоч кружляє у танку осіння зима,
Хурделить, замітає, в спину дихає грізно.
Засинає під снігом, щоб весною всміхнутись, земля,
І свою колискову наспівує ніжно.

Так, не хочу писати я знов про війну,
І про мир… Добре знаю, що скоро настане.
Я від себе думки неспокійні жену,
Від любові й тепла мерзлота вся розтане.

Від любові до Бога оживають серця,
Від любові й тепла наповняються ріки,
І усмішка любові так усім до лиця,
Бо любов і тепло – живодайнії ліки.

Марія Грушак 20.11.2022р.
Марія Грушак