місто спішить,
місто біжить,
але ж на мить
як мозок не спить –

ти зупинись,
ти озирнись
і не дивись –
там, де колись.

там, – де є ми –
дощ усе змив.
вітер все стер –
там, – де тепер.

в тиші розпалась
вулиця сна –
тільки душа
моя не одна.

в серці лишились
наче сліди —
тіні любові,
болючі ходи.

там, де ще боляче —
значить, живе.
там, де згорає —
знов проросте.

13:37, 09/11/2019 (м. Тернопіль, вул. Бордуляка)

Ти – там!
А я – тут.
Нас роз’єднала Війна,
а може сотні кілометрів.
Але наші сердця літають разом,
думками поруч Ми.
І війна не перешкода нам,
сотні кілометрів не біда.
Адже кохають не очима і
не дотиками щодня.
Кохають ріднею душею
і коли в унісон співають сердця.

• Твір:

  Я клявся їй у темноті
  Зазиравши в теплі очі
  У них ще доброта була
  А на світанку, вже не та вона

  В її очах я бачив спокій
  В її очах було тепло
  Але коли прийшов я вчасно
  Немов прорізало мене воно.

  Я лиш хотів обійми
  Клявся їй допомогти
  Но вона кохати не уміла
  Нічого, впораємся ми!

  Я допоможу нам, покохать людину
  Щоби бути назавжди
  Щоб не на день, щоб не на хвилину.
  Щоб на віки вічні, разом ми лягли.