Поспішає як ніколи
Миколай в родини.
Зустрічайте, вже в дорозі
Мчить по Україні!

Розпочав свою мандрівку
Із передової:
Із Бахмута, із Донецька,
З Харкова, з Херсону...

Подивися Миколай
На своїх героїв...
Зрозумів, що недаремно
Його так чекають!

Його милість, його святість,
Його щедрі руки...
Серце стислось... та усе ж
Лишив подарунки:

Віру щиру в перемогу,
Надію безмежну!
Радість в серці, в душі - спокій...
І помчав до тилу.

А в тилу чекали діти
З батьками сумними..
Та чомусь просить дарунків
Вони не спішили.

Як почув Святий Микола,
Єдине бажання...
Сам заплакав, зрозумів -
Україна незламна!

Діти просять перемоги,
Батьки просять миру.
А всі разом - молять щиро
За воїнів сміливих,

За них просять всі здоров'я,
Щоб тримались, рідні.
Дякують за мирне небо,
За нашу країну...

Посміхнувся Миколай
Розчулено дуже.
Під подушку всім поклав
Віру та надію.

Й обіцянку залишив -
Буде перемога!
І помчав Святий швиденько
З тим словом до Бога!

Точно знав наш Миколай
Ту відповідь Божу.
Буде мир! Бо Україна
Точно переможе!