Тарас Григорович Шевченко є символом української державності, української нації, національної єдності українців, символом поступу до внутрішньої свободи, чесності, правди, самовираження, символом, що надихає жити, боротися, кохати - як вічна святиня, як уособлення найвищого розуму і непізнаного духу, як невмируща душа і пам'ять української нації...

Тарас у наших серцях живий!

Як була я ще маленька,
І в дитячий садочок ходила,
З мамою своєю рідненькою,
Тарасові віршики вчила.

Відчувала його душу,
Плакала, раділа,
У його віршах було чутно,
Як у нього се́рденько боліло.

Поет писав на різні теми,
Вірші, оповідання і гарні поеми,
Про свою матінку й родину,
Про рідну зе́млю й Батьківщину.

Любив нашу чарівну природу,
Описував її неймовірну вроду,
Згадував прекрасні почуття до жінки,
Писав з любов'ю всі свої сторінки.

Наший митець - Прометей свого народу,
Борець за правду, за нашу свободу,
Його завжди хвилювала людська доля:
"Не вмирає душа наша, Не вмирає воля!"

У нашого поета Тараса Шевченка,
Була справжня любов до Оксани Коваленко,
Та пан розлучив їх, не дав одружитись,
Так і залишилося одне серце битись...

Піднімусь думками на Тарасову гору,
Помолюся за батька нашого народу,
"Реве та стогне Дніпр широкий!"
На Вкраїні милій ти не одинокий.

06.03.2023. С.М. Онисенко

(Світлина з мережі Інтернет)