Як тільки в сон я зроблю крок,
Заплющу тільки очі,
Мене бере в полон потік думок
Й до ранку відпускать мене не хоче

Думки летять, неначе з кулемета кулі:
Чи вірно все сказав? Яким буде прийдешній день?
Я спати хочу, мозок, — у відповідь лиш дулі,
І далі я лежу неначе пень.

Проходить час, наблизився вже ранок
Вставати треба і на пари йти
Вже сонце розганя той вранішній серпанок
А мозок каже: спати йди, олень.

Хто я такий, щоб з мозком сперечатись?
Він точно знає, що, куди і як,
У голові вже все почало обертатись
Заснув, прокинувся, не голова — баняк.