Зарання вік
посріблив свої скроні,
Покрилась сріблом
згодом голова,
Стуляє рук
натомлених долоні,
І правою
торкається чола.

Заговорив в молитві
тихо з Богом,
У каятті
все голову схиляв,
А ще просив
полегшити дорогу,
І у ту мить
про втому забував.

Чола торкались
локони сріблясті,
І пальці рук
торкалися чола,
Нанести хрест
старались мозолясті,
Злітали з уст
у шепоті слова.

07.05.2024.