Смуток від болю і печалі на лиці
Вона ховала під вуаллю.
Своєю ходою по землі вона
Брела мов у пітьмі.
І очі лиш тоді до неба підіймала,
коли з молитвою до нього йшла.
І тихо так її уста молитвою горіли.
За сина, за чоловіка, за брата на війні.
І очі завжди в окулярах,
щоб світ не бачив туги в очах.
Їх образ в серці берегла і
З думкою про них лиш засинала.
А ранком почувши в телефоні голос їх,
Зробила каву, так на чотирьох.
Що ніби вони вдома і за столом сидять.
І ніби з ними говорила і плани
Будували на життя.
Та тільки у кімнаті тиша….
І кава не випита до дна.
З молитвою прокинулася я.
З молитвою і засинаю.

Розтікається світло по твоїх артеріях,
Зевс могутній піклується разом із Деметрою,
Там, де дух – неодмінно прибуде матерія,
Тільки цього, на жаль, не всі допетрують.

Де молитва існує – присутні янголи,
Нерухомість не має ніяких проявів,
Тебе не спинятимуть навіть гантелі зі штангами,
Тебе не злякати жодною зброєю.

Немає доріг, якими не йтимеш ти,
І мрій не існує, які на поразку приречені,
Вірші твої не закріплені римою,
Слова не будують фундамент для речення.

Подивись мені в очі.
В них крик моєї душі,
що кожної ночі з молитвою
один на один.
Вона, плаче в чорній тишині.
Згадає те минуле, що подарувало
ій біль навіки.
Зруйнувало ту дитину,
що батьки так ніжно берегли.
Подивись мені в очі, скажи.
,, Що там бачиш ти?”
Питання часу, відповіді там.
Тільки на сердці зостався шрам.

Кава на світанку у кожного своя,
у мене в кімнаті, а в тебе в окопі.
У мене весь день у турботі,
а в тебе весь день за життя.
Два полюси в одній країні
і лиш одна молитва на двох.
Тільки я в кімнаті ,а ти в окопі.
Бережи нас Боже.
Ось і вечір настав.
У мене вечеря на столі за вікном,
а у тебе вечеря під відкритим небом.
І тільки лиш молитва одна :
Дякую Боже, що цей день пройшов.
Ніч за віком. Я під ковдрою.І
очима дивлюся я в стелю.
А, ти ,в спальному мішку
і очима шукаєш ту зірку ясну.
Сон поглинає нас в темную ніч.
Дякую друже – солдате,
за спокійную ніч.

Плаче тихо дівчинка вночі,
її мама на війні.
Рятує солдата – чиєгось сина,
брата, тата.
Медсестра її призвання,
давно обрала вона його.
Я пишаюся нею, сильна вона.
Але моє сердце плаче вночі.
Мамо! В молитвах я звертаюся
до Бога і тихенько шепочу :
,, Бережи матусю. Бережи нас всіх.
Подаруй нам зустріч в Мирі.
В нашій рідній Україні.

• Твір:

  Немов вернулись в перший день війни,
  Коли тремтіли шибки і коліна...
  Так ворог знову ніби сарана
  Підступністю та підлістю знов сіє.

  Тоді, коли всі діти мирно сплять
  Й солодкі сни у теплих ліжках бачать...
  Він б'є ракетою, йому ж не перший раз
  Так ницо серед ночі підкрадатись.

  Та все ж ми вже не ті, що рік назад...
  Ми стали загартовані, а з нами й наші діти...
  І хоч нам тяжко, боляче й щораз
  Ми ніби заново вчимося зранку жити.

  І кожний ранок дякуємо Богу,
  Що нам дає той ранок, як ще один урок -
  Що ми живі і сонечко виходить,
  А потім доживемо й до зірок...

  А ще ми вдячні хлопцям всім, героям!
  Бо лиш вони так вміють воювати!
  І день, і ніч в руках сміливих - зброя!
  І день, і ніч живуть, щоб захищати!

  Сьогодні кожна українська мама
  В молитві згадує своїх дітей й батьків.
  І молиться за воїнів - героїв -
  Вертайтеся додому всі живі!

• Твір:

  Чуєте молитви стихій.
  Гір, зірок, дерев і трав шепіт тихий.
  Співають і славлять, все живе, води духи.
  Вони танцюють на поверхні річки,
  Зливається все з музикою Галактики.

  А на заході Ангели співають.
  І радість життя нам передають.
  Вони світять нам своїм добром.
  І наповнюють весь світ теплом.
  Всесвіт йому підкоряється.

  Всесвіт, просимо, почуй наші молитви,
  Прислухайся до слів наших всього на мить,
  Дозволь мені допомогти всім тим, хто
  потребує нашої допомоги,
  Вбережи і їх від усіх негараздів.