Літо. Так швидко минає.
Та довгим в дитинстві було.
…У трелях світанок лунає,
Виводить із тиші село.

Росою впивається зелень,
І сонце, всміхаючись, п’є,
В хліві вже покрикує півень,
Сімейство виводить своє.

Дихнув вітер в воду річко’ву,
Одночас садами пробіг,
Пора гнати в поле корову,
Та сон не пускає, наліг.

На роги мотузку мотаю,
Корова позаду бреде…
У пам’яті мить таку маю,
У дійсність ніяк не зайде.

18.05.2024.