А вже трояндам жовтим наново цвісти
тепла замало.
Писала осінь прописні свої листи
біля вокзалу.
Але що є оті написані слова - пуста полова.
Забава мила паперова
нежива
без тіла й крови.
У букви мертвої питатися тепла
пуття немає.
Блакитні потяги приспішує імла
двох небокраїв.
От - от розлучать наші долі
причіпні
світи вагонів -
Тож не за прописом
вклади до рук мені
твої долоні.
Я поцілую їх з любов'ю,
що пройшла,
а ти потому
Ласкавим порухом змахнеш
з мого чола
сердечну втому.
Ось на пероні розтавання гомонить
хвилюється.
Моє тепло в твоїх очах
в останню мить
розчулиться.
Промовить тихо :
"Не журись.
Лишень минеться
суєта,
Осіннім кленом на узліссі надішлю
тобі листа. "
Моя троянда...