В дзеркалі часу мудрість народу блищить,
Слова, як вічність, в серцях наших звучать.
Народна мудрість, немов весняний дзвін,
Розкриває дорогу, щоб жити, щоб рости.

На полотні віку вишиває кожна літа,
Слова, як насіння, в душі посівають світло.
Літопис життя, в народному розмові,
Зберігається мудрість, як священна книга.

“Що посієш, те й пожнеш”, – каже народна мова,
Справедливість у словах, як весняна злата.
З думкою “не кради і не лізь в чужий мед”,
Мудрість народу мов торжество доброти світ.

“Хто в доброму – тому й відгукне світ” – вказівка,
Серце людське мудрістю плететься в вікову ладан.
Слова народної мудрості, ніби вірний світ,
Освітлюють шлях, щоб іти із вірою вперед.

Так нехай лунає мудрість у пісні вечірній,
Нехай слово народу – як вітер весняний.
Мудрість народу, мов вода в джерелі кришталевім,
Нехай живе в серці, світить дорогою вперед.