Поля, село, дворів багато,
А поміж них ріка текла,
Та стала молодь виїжджати
В міста із рідного села.
А те життя манило, звало,
Усіх приймала чужина,
І хтось лишався, зовсім мало,
Моїх однолітків нема.
Туди-сюди весь час каталась,
Земля чекала рук моїх,
Якби не їхала, зосталась —
Батьків доглянула б старих.
Світило б сонце, гомоніла б
У хвилях річка за вікном,
З криниці воду би носила,
Пасла корову за селом.
Під грядки землю обробляла,
Травневим тішилась садком,
Город би сіяла, саджала,
Косила б трави, десь — серпом.
Будило б сонце, півня голос,
Ступала б в вранішню росу,
В волошках жала б
зрілий колос,
В снопи в’язала б ту красу.
Удруге в річку, ні, не зайду,
Давно вже збігла та вода,
Не поверну те все, не знайду,
Відгомоніли ті літа.
01.08.2024.
