Місто, яке війна вбиває,
Місто, що пусткою лякає,
Що до майбутнього взиває,
Що не живе, а виживає.

Те місто, що було квітучим,
Веселим, радісним, родючим.
Де щастя всі своє шукали,
Місто, в якого щастя вкрали.

Горе його душить сльозами,
Души виснажує містянам.
Знеживлене війни страхіттям,
Вимолює мир в неба місто.

Та б’ється далі його серце,
Дух свій тримає, не здається.
Місто розірване в шмаття
Виборює себе життя…

Місто, що майже не існує,
Але воно все ще воює,
Воює тим, що ще стоїть,
Тим, що бажання має жить!!!

15-12-2022

а коли вимикали світло
перетворювалось місто на небо
бо ліхтарики - рукотворні зорі
а масиви будинків - печери
відкіля в мандри плинули хмари
хто з дощем , хто з лихим суховієм
між районами - закохані пари
а в масивах будинків - старенькі

місто спить і не спить , лиш дрімає
зігріває себе чаєм з медом
колискові малечі співає
і їх слухають янголи з неба
буде добре - лунає дзвіночками
і колядками
і щедрівками
переможемо
і розквітнемо
синьо-жовтими зорями-квітами...

2022 рік