Спокійно так, вечі́рня тиша,
Ні́ченька йде, те́мрява густі́ша,
На небі місяць і зі́ронька сіяє,
А весна сміється, тра́вами буяє.

Немов на спо́відь, я лечу,
Від всіх негара́здів я втечу,
Зірочка́м розповім свої секрети,
Видніються вдалечині́ дере́в силуети.

Я обіймаю по́глядом хмаринку,
Дивлю́ся на чорну і сіру картинку,
Яку малює ніч темними фарбами,
Вона зачаро́вує мене своїми ба́рвами.

Ні́ченька вкрила все небо,
Жовтими во́гниками-зірочка́ми,
Мене десь в дитинство поне́сло,
З коли́скою і ма́миними казка́ми.

В темряві мої думки линуть,
Ніч напуває цілющим зіллям,
Серденько моє і душа відпочинуть,
Осяяні місячним промінням.

26.03.2023. С.М. Онисенко