Українська, дзвінка вимова.
Є найкращі у неї слова.
Найрідніша для серця мова,
Давньовічна і завжди нова.

Всі віки боротьба і знову
Ти стоїш за право на життя.
Спотикалась, брала обнову,
Проростала у своє буття.

Ти лунай, як завжди, як ніколи!
Твої діти співають пісні.
Найніжніші твої колискові,
Витри очі, хай будуть ясні.

Від батьків нам дісталась, спадок.
Скарб найбільший з прадавніх віків.
Ще прийде той найкращий світанок,
Розквіт твоїх найкращих років!

Співаки і поети завжди,
Твої плечі і твоя гора!
І звучатиме слово правди.
Українська назавжди жива!

Українська, дзвінка вимова.
Є найкращі у неї слова.
Найрідніша для серця мова,
Давньовічна і завжди нова.

Всі віки боротьба і знову
Ти стоїш за право на життя.
Спотикалась, брала обнову,
Проростала у своє буття.

Ти лунай, як завжди, як ніколи!
Твої діти співають пісні.
Найніжніші твої колискові,
Витри очі, хай будуть ясні.

Від батьків нам дісталась, спадок.
Скарб найбільший з прадавніх віків.
Ще прийде той найкращий світанок,
Розквіт твоїх найкращих років!

Співаки і поети завжди,
Твої плечі і твоя гора!
І звучатиме слово правди.
Українська назавжди жива!

• Твір:

  Я клявся їй у темноті
  Зазиравши в теплі очі
  У них ще доброта була
  А на світанку, вже не та вона

  В її очах я бачив спокій
  В її очах було тепло
  Але коли прийшов я вчасно
  Немов прорізало мене воно.

  Я лиш хотів обійми
  Клявся їй допомогти
  Но вона кохати не уміла
  Нічого, впораємся ми!

  Я допоможу нам, покохать людину
  Щоби бути назавжди
  Щоб не на день, щоб не на хвилину.
  Щоб на віки вічні, разом ми лягли.