В ярмі війни давно вже наш народ
Під звук тривог Вітчизна засинає
Героям вже не треба нагород
Вони назавжди світ цей залишають
Веде війну нескорений народ
Під вічним небом волю здобуває
Незламність генетичний код
Народ такий ніколи не вмирає
Земля в крові страждає Україна
Війна це зло й вона несе руїни
Незламний і не скорений народ
Лиш перед Богом стане на коліна
Як же живуть оті, що в нас при владі?
У них нема, напевно, сліз і горя…
Сидять в своїй Верховній Раді,
А у відпустку їдуть десь на берег моря.
Вишукані вбрання і дорогі машини,
Вони як риба у воді живуть у розкоші
І не важливо їм, що в більшості родин
Справи далеко не такі хороші.
Вони підвищують оплату за проїзд,
Нам кажуть: “економіка кульгає”.
Одні за іншими ті конференції і з’їзди,
А що вирішується там, хтось знає?
В новинах кажуть, що “народний депутат…”,
Чому це він народний й звідки взявся?
Це не народ вручив йому мандат,
Народом нашим він не обирався.
Народ давно вже закрив очі
На все, що відбувається вгорі.
Він дожива свої проплакані безсонні ночі,
А днями трудиться він до зорі.
Або працюй за двох – заплатять за одного,
Або без роботи й гріш сиди.
Надіятися ні на що, немає в світі Бога.
Релігія – інструмент керування влади.
Вони не дивляться униз, їх не хвилює,
Що пенсіонерка йде з дитиною жебракувати,
Що злидні, самогубства, злочини панують,
Що невинних садять в нас за грати.
У них своє життя: світські вечірки,
Вілли в Іспанії, меблі з чорного дерева та дуба,
А в будівельника звичайного до дірки
Протерта вже стара дешева шуба.
Набридло зводити уже кінці з кінцями,
А хочеться спокійно працювати i нормально жити,
Щоб президенти в нас були не “хами”,
Країну хочеться свою любити…
Спливає час i все дедалі більше
Свавілля влади i безчинні ïï кроки,
А ми мовчим… Від слів не стане гірше!
А ми терпим, бо нам зв’язали руки…
2013 р.
Ми тихо українцями звемося,
Бо стали не престижні на сьогодні,
Мовою чужою користуємося,
Бо наша рідна мова вже не модна.
Ми все крокуємо у прірву забуття,
Куди вже скинули минулого досягнення.
Ми хочемо все кращого життя,
Але не втілюємо в нього свої прагнення.
Ми хилимось туди, куди подує вітер
І тільки скаржимося часто на усе.
Деяким для щастя вистачає літри,
А інших за кордон несе.
Все ж більшість з нас застрягла у рутині
Цього понурого, закляклого буття,
А у надіях ми будуємо картини
Свого казкового і недосяжного життя.
2013 р.
Не відцураюсь Роду й Батьківщини,
в якій я народилась та живу.
Додому птахом із чужих країв прилину,
бо тут я пам’ять свою бережу.
Ніхто не зможе подолати мій народ,
який століттями виборював свободу.
Підіймаючи знамена та клейноди,
йшов у бій, ворогів долаючи в походах.
Було все: поразки й перемоги;
знищували віру, мову і культуру.
Та кожен раз ми знаходили дорогу
з ненависних залізних мурів.
Історія таврована болем і кров’ю,
жага до волі закладена у генетичних кодах.
Шаблями двоголового орла обезголовим.
Ми вистоїмо у будь-яких незгодах!
24.02.2024
У країні думок і рацій,
Де числа танцюють у стінах казкових складів,
Математика — найвищий закон,
Відкриває шляхи відкриттів.
Вона — відкриття без меж,
В світі істин, де зорі мов рими,
Розв’язує задачі й створює зв’язки,
Математика — мова творчості вічної.
У руках математика ключі до долі,
Де формули звучать мов пісні,
Від кутів та ліній до найскладніших рівнів,
Вона веде нас крізь час і простір.
О, математика, ти вічно мудра,
Твої числа — музика для душі,
Ти вклала в нас віру в безкінечне знання,
Твоя краса не має межі.
Нехай же лунає голос твій,
В умах і серцях усіх народів,
Математика — вічна поема,
Що сплітає світ і гармонію в нас.
Україна, могутня та вольна,
Душа народу, незламна й сильна.
Твої степи широкі, мов океан,
І в глибинах серця палає вогняний пламінь.
Ти — колиска козацьких героїв,
Що за волю й незалежність боролись.
Твої гори стовпилися, мов сторожа,
Щоб берегти твою красу й мудрість віків.
Сильна Україно, у серці твоїм
Живе незламна воля до перемоги.
Твої сини й дочки, мов герої,
Захищають твою свободу й честь у бою.
Душа народу в тобі б’ється,
Мов ріка весела, що несе свою силу.
Твої пісні й мова — це мелодія вічна,
Що лине на небесах, як голос душі непокірної.
Нехай твоя міць і воля завжди буде,
Твоя краса і свобода — незгасна.
Сильна Україно, душа народу,
Ти — світлий образ вічності, світла надія на завтра.
В дзеркалі часу мудрість народу блищить,
Слова, як вічність, в серцях наших звучать.
Народна мудрість, немов весняний дзвін,
Розкриває дорогу, щоб жити, щоб рости.
На полотні віку вишиває кожна літа,
Слова, як насіння, в душі посівають світло.
Літопис життя, в народному розмові,
Зберігається мудрість, як священна книга.
“Що посієш, те й пожнеш”, – каже народна мова,
Справедливість у словах, як весняна злата.
З думкою “не кради і не лізь в чужий мед”,
Мудрість народу мов торжество доброти світ.
“Хто в доброму – тому й відгукне світ” – вказівка,
Серце людське мудрістю плететься в вікову ладан.
Слова народної мудрості, ніби вірний світ,
Освітлюють шлях, щоб іти із вірою вперед.
Так нехай лунає мудрість у пісні вечірній,
Нехай слово народу – як вітер весняний.
Мудрість народу, мов вода в джерелі кришталевім,
Нехай живе в серці, світить дорогою вперед.
Україна, земля неньки моєї,
Де вільні душі народу грають.
Тут степи широкі, тут гори високі,
Тут дзвінкі річки в долині співають.
Від Карпат синіх до Дніпра могутнього,
Тече суверенітет, мов потік.
Тут пісня кобзарів лунає в небесах,
Славить українців, їхні подвиги навіки.
Патріоти наші, сильний наш народ,
Серцем і душею вірний рідній землі.
За волю й незалежність, за свою свободу,
Ми боремося завзято, мов веслі .
Та Україна це не лише земля,
Це культура, мова, історія велика.
Тут герої вічні, як великі сини,
Ідуть вперед, не знаючи перешкод.
Ой, Україно моя, ти край красуня,
Де сонце сяє яскравіше ніж десь.
Твій народ вірний, мужній і відважний,
І вірить у світле, у кращий завтрашній день.
Російський хлопчик
Як у тебе справи?
Тобі не соромно за свій народ?
Коли лягають ваші хлопці, та ідуть в полон
Тобі не сумно, що така держава?
Бере і розкрадає все..
Так, у нас нічим не краще, я це знаю.
Але ми боримось, за гідність, та своє
У вас нема війни в країні
В нас і в вас, воєнний стан
Але у вас є пропаганда
Котра зомбує всіх підряд
У вас немає тих тривог
Ви живите як жили
Але росія та народ!
Ви візьмете завжди, від всіх на рот!
А що у вас, літають в небі дрони?
А що у вас, сидить мати полоні?
У вас все добре, я це знаю.
Але Крим з Донбасом наш, я вам обіцяю!
Написані ці рядки були,
Тому що очі я відкрив на свій жмут проблем
Проблеми Єдності,
Якщо подумати,
Від чого наші біди,
Від нашого роз'єднання,
Як особистості,
Як сім'ї,
Як нашеленого пункту,
Як народу на кінець,
Цим далі ми від цього,
Цим далі ми від Єдності,
На всіх рівнях,
На всіх етапах нашого життя,
Тим важче іспит,
Тим важче тест,
Для особистості це одне
В сім'ї свій шлях до єднання,
Для населенного пункту також своє випробування,
Здогадалися до цього я веду,
Для народу зараз найважчий іспит,
Наш розділяють на Захід та Схід,
На правий та ні,
На там і тут,
А наша сила в єдності перед спільною проблемою,
Разом вирішити зможем ми її а не окремо,
Задумайся на хвиль навіть найменші частинки в Всесвіті і ці зв'язані,
Сила в Єдності перед спільною проблемою,
Сила в Єдності.
02.12.23
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
