Коли земля в вогні й тремтить,
Коли народ за волю гине,
Немає місця тим, хто звик
Різати правду, мов руїни.

Коли з прицілу ворог б’є,
Коли за правду кров лягає,
Як звати тих, хто краде щит?
Тих, хто солдата продає?

Колаборант, злочинець, щур —
У них є вибір: зрада, муки.
А в нас є вибір: меч чи шнур,
Щоб не підняли більше руки.

Бо це не помста, не гнівний крик,
А суд за кров, що впала в землю.
Немає в ньому слів «пробач»,
Є тільки правда і жерделя.

Хтось скаже: «В Європі так не можна»,
Хтось скаже: «Жорстоко, дикість, жах!»
Але війна – це вирок кожний
Тим, хто країну зрадив в прах.

Прийде весна. Прийде свобода.
І підем далі в новий день.
Та поки – суд. Народ. Нагода.
І мотузок. І правди тінь.