Весна - то не тільки лиш проліски,
То не тільки пташки та їх спів.
Розцвітає жовтесеньке сонечко,
Жовтий братик весняних братів.

А брати - то підсніжники білі,
Вони люблять нарциса красу.
Пелюстки його ніжні, красиві
Так чарують і манять весну.

Квіти жовті весна поливає
І дощем, й навіть снігом щодня!
Та нарциси попри все розцвітають!
Їм холодна весна не страшна!

А нам тепло та любо на серці,
Споглядаючи жовту красу.
Ніби чисті тендітні озерця
Зазирають в душі глибину.

Бо ж нарцис - гордий, ніжний, незламний
Й не боїться красу показати.
Крізь сніжинки холодні, "весняні"
Він цвіте, щоб людей потішати.

І потішив! Жовтенька голівка
Немов сонечко власне в садочку.
Біля нього листки розпускають
Його син та красунечка- дочка.