ДОДАТИ ВІРШ
АБО
  Кохання    Зорі

Зорі

  • Дивлюсь на зорі.. та згадую тебе
    Мовби янгол, мовби Боже.. золотце ти чарівне..
    Але ти світиш не для мене, а для того друга
    Поки у моїй кімнаті, знову ця недуга.

    Я буду плакати всю ніч, поки не забуду..
    Но в моїх думках знову ти, і знову ця натура...
    Ну перестань ти Возя! - думати про неї
    А як.. А як забути очі ті, та наші всі моменти.

    Я інколи задумуючи, життя навіть не бачу..
    Чи варто щось старатись, чи знову болт покласти..
    Але стараюсь взяти... Інколи все в руки,
    Щоб десь там у Кийові, згадали й не забули!

    У планах в мене безліч тем, та й завжди є натхнення
    Лише підтримку б дати нам, і вб'ю усі проблеми!
    Я впораюся сам, я зроблю все вот те..
    Щоб завтра у ТВ, побачили мене!

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Філософські    Творчий політ

Творчий політ

  • він міг би не творити чудову й неперевершену музику
    а жити, як звичайні люди, з дня в день
    та муза, чомусь, аж ввижалась йому - мрійнику
    й щедро сипала нотами з обох жмень

    вона могла б не писати зворушливі вірші
    а залишати на дні серця поетичні рядки
    та думки, з часом, ставали змістовніші, глибші
    й пробігали через її душу навипередки

    він міг би витрачати себе на щось інше
    а не захоплено розчинятись в звучанні таємничих мелодій
    та зі щемом у серці відчував світ музики талановитіше, тонше
    міг творити музичне диво з несподіваних рапсодій

    вона могла б не подружитись з поезією
    а змістовні, важливі рими забувати, не брати до уваги
    та поетичний простір ставав чудодійною магією
    додавав душевної сили й незнаної наснаги

    вони обоє могли б бути зовсім іншими
    жити простим, пересічним, людським життям
    не створювати власні виміри, йти дорогами легшими
    ні, без творчої магії дні й ночі були б напівжиттям

    є люди, які щось творять, не живуть просто так
    тому й залишають за собою особливий слід
    хтось на голубих небесах їм дає добрий знак
    відчуття реальності окрилює щемливо творчий політ

    артисти, художники, скульптори, письменники, музиканти, поети...
    без них збіднів би наш культурний світ
    хтось грає ролі, малює картини, а хтось пише музику, прозу, сонети...
    кожен митець для нації - справжній дивоцвіт

    Марія Маринченко (Марічка Ясен)

    #МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
    #МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Патріотичні    Моя душа вмирає й оживає в віршах…

Моя душа вмирає й оживає в віршах…

  • Моя душа вмирає й оживає в віршах...
    Лиш в них буваю я сама собою.
    Там оживають всі думки, що заховались в нішах,
    І я вже - не сама! Сміло зливаюся з юрбою.

    Тут викладаю на папір звичайне, сокровенне.
    Душа - відкрита та й що вже таїти:
    Життя - святкове чи ж життя буденне?
    Воно - лиш мить. Хочу не тліти, а горіти.

    Тихо приходить муза й заповняє серце.
    Де б не була, спиняюсь мовчки та пишу.
    Думок по вінця назбиралось не одне відерце.
    То ж викласти їх Вам завжди спішу.

    Живу з народом. Всі мої думки - про нього.
    Радію з ним і плачу, і сміюсь.
    Картаю тих, в кого в душі - убого.
    В мудрих вчинках і словах відігріваюсь.

    Люблю людей простих, порядних, добрих -
    Тих, хто слова не сіє за вітрами.
    Гордість й повагу відчуваю за хоробрих
    Та зневажаю тих, хто нас привів до драми.

    Сміюсь та плачу я з Тобою, Україно!
    Донькою вірною завжди й була.
    Єднає ниточка нас тонко і незримо.
    В моїй поезії не раз страждала Ти, як квіточка, цвіла.

    Моя душа вмирає й оживає в віршах...
    Рими приходять в гості і вночі, і в день.
    Така - як Ви я, просто - трішки інша
    І сипляться мої слова із вуст, немов зі жмень.

    Марія Маринченко (Марічка Ясен)

    #МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
    #МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
  Про життя    Життя – у віршах… Вони линуть з небес…

Життя – у віршах… Вони линуть з небес…

  • Ви чуєте, як щебече соловеєчко в лузі?
    Бачите, як квітне українська земля?
    Радієте життю? Співчуваєте тим, хто - в тузі?
    Дух захоплюють рідні гори й ріки здаля?

    Задивляєтесь на лебедів посеред латаття?
    Розумієте, що Україна - це найбільше з чудес?
    Вас тривожить війна, дорогі сестри й браття?!
    Життя - у віршах... Вони линуть з небес...

    В яких траєкторіях народжується поезія?
    Де її натхненне та цілюще джерело?
    Коли звучить тиха й задушевна мелодія,
    А коли - сила волі, всім бідам на зло?

    Де бере міцні крила поетичний сюжет?
    Звідки - щире бажання відкритись світу, людям?
    Чому саме такий зміст вкладено в цей вірш чи куплет
    Й віддано читати Вам - мирським суддям?

    Коли хочеться говорити рясно та розлого,
    А коли - лише головне, по суті, кілька слів?
    Чому деколи не віршується зовсім нічого,
    Хоча думки біжать, як вода з ручаїв?

    Чому душа сміється та плаче віршами
    Й береже їх, як справжні діаманти?
    Чому гарно пишеться в полях між споришами?
    Коли важливими є найдрібніші фрагменти?

    Поезія - мов струни окриленої людської душі.
    Вони в різних інтонаціях у ній звучать.
    Веселими й сумними рядочками рясніють на аркуші...
    Як море, шумлять... Як струмочки, дзюрчать...

    Марія Маринченко (Марічка Ясен)

    #МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
    #МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
WEBQOS - Strony internetowe Warszawa
Tworzenie Stron Internetowych w Warszawie
KolorowyZegar - System dla Żłobka
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]