Життя, на хвильку зупинись…

Життя, на хвильку зупинись,
Не поспішай, не створюй кризу,
Здійму, лиш, голову у вись,
А ти, все гнеш мене до низу,
Я, лиш, свій погляд до зірок,
Замріяно спрямую, часом,
А ти, на шию – стриб і скок!
І в землю пхаєш мене носом.
Я розумію натяк твій –
Потрібно до землі звикати…
Але, життя, прошу, постій!
Я не навчився ще літати…