Бувають сни,в які повірить важко,
Літаю в мріях, чарівні вони,
З тобою я, немов невтомна пташка,
Завжди вертаюсь до кохання нашого весни.

Минають осінь,зима,весна і літо,
Ти без причин завжди даруєш квіти,
Ти знаєш, що мені приємно,
Тебе кохаю і знаю, що це взаємно.

Слова кохання чарівні й прекрасні,
Мені казав, ніжно дивився в очі ясні,
Погляд пронизливий,немов Амура стріли,
Як добре, що колись в юрбі тебе зустріла.

Так добре,що зустріла й зрозуміла,
Ти саме той, кого я так хотіла,
А я так довго мріяла про тебе,
Мабуть, мені тебе послало небо.

Готова я на все, заради тебе,
І щастя більшого не треба,
Завжди мене з півслова розумієш,
Я дякую,за те, що лише ти так вмієш.

Ти – це думки,які мене хвилюють,
Я голос твій ніколи не почую,
Я образ твій в уяві намалюю,
Таких як ти … Їх просто не існує.

02.10.2021
Віра Дукач.