У серцях гідних, незламних людей, Де воля несе світлий прапор свій. У сучасній країні , ми сильні, коли стали в бій, Україна вистоїть, немов дуб гіркий.
На майдані Незалежності , де серця бились в такт, Лунали гасла, мов могутній дзвін часу. Незламність народу, наче стальний оберіг, Пройняла в душі, як вітрильник кораблю.
З кров'ю і сльозами, та пам'яттю страждань , Вкривались дороги відваги й надії. Із Криму в схід, де загорівся світанок, Тривалою піснею співає героям , як щебече соловейко .
Але , на сьогодні , для країни важкі дні, Знову на порозі випробувань і складнощі. Але серця незламні, як сталеві обрії , В них палає віра, як світанкова зоря.
Ідуть вперед, несучи свою мрію, Спільно, рука об руку, на майбуття зірвати цвіт. Незламність – в цьому слові мудрість і сила, Україна, ти невгамовна, непокірна, крізь час велика.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Изломами опустошающей войны, Мы все уже почти истощены. Угасли чувства в нас, и умерли эмоции, Все реже мы надеемся на новости…
Мы загнанные лошади войны, Еще бежим, но чувствами мертвы. Плачем еще, но нет в нас сострадания, Смерть стала нашею средою обитания. Война нас хлещет плеткою своей, Чтобы бежали мы еще быстрей. И мы бежим. Куда? Без понимания. Бег нам важнее целеполагания.
Мы как изношенный аккумулятор телефона. Быстра зарядка в нас, но очень ненадежна. Мгновенно от удач мы вдохновляемся, И с той же скоростью в унынье погружаемся. Аккумулятор сей в нас заменить нельзя, - Он ждёт, когда закончится война.
Изношенность войной сейчас бал правит, И только мир в нас может всё исправить. Непокоренные всегда изношены, Поскольку на борьбу все силы брошены…
29-11-2022
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Вражу й людино ненависну росію тепер не врятує ніщо. Вже час справедливої розплати для неї настав. Ця весна, як ніколи, крокує переможно, сміливо й віщо. Наш народ із світом проти московської тиранії повстав.
В демократичних країнах майорять українські прапори. Мелодійна українська мова - в іноземців на вустах. Такої одностайної єдності націй не було з давньої пори. Збройні Сили України сміло і вперто йдуть ворогу по п'ятах.
Волелюбна Україна об'єднала навколо себе всіх. Впливові міжнародні інституції, ніби, заново відродились. окупант мріяв збороти українців за три дні. Не зміг... За нашу незалежність і волю цивілізовані країни заступились.
Такої великої іноземної допомоги Україні росія ще не бачила - Серйозна валюта, сучасна зброя, неймовірна моральна підтримка... вона не знала, що Україна для цілого світу так багато значила, Що в українського народу - залізна сила волі, гідність і витримка.
На тих болотах, де живуть ординці, недолюди - росіяни Є зовсім інше, викривлене бачення цінностей життя на землі. Вони явилися сучасному світу, немов озвірілі інопланетяни - Тупі, без людяності, жадібні, ненависні, жорстокі й злі.
московія не сподівалась... Від несподіванки аж заголосила. Чим тільки українцям й світу вона за цей час не грозила. росіяни не вірили, що в правді та людяності - наша сила. Україна цей період війни хоч і дуже тяжко, але все ж пережила.
Попереду на відважних українців чекають вирішальні битви. На кону - Україна і весь цивілізований демократичний світ. Не поможе росії ні армія, ні зрадники, ні церкви, ні молитви. Українська нація переможе й розквітне, як весняний первоцвіт.
Вражу й людино ненависну росію тепер не врятує ніщо. Вже час її розплати за звірства, смерті та руїни настав. Ця весна, як ніколи, крокує сміливо, переможно й віщо. Світ, заради незалежності України, московію під плінтус загнав.
Я вкотре звертаюсь до всього цивілізованого світу: "Україна ще й досі – у вирі затяжної війни й у вогні. Вже загинули її найкращі, відважні та достойні діти. Пора зупинити росію однозначним словом: "Ні!"
Ворог поневолює український, волелюбний народ. агресор окупував Крим та частину східних земель. Знову біля кордонів вишикував озброєних воєвод. Українців хоче знищити кремлівський "мудрагель".
Ми – дуже вдячні світовій спільноті за вашу поміч! В грізні часи приємно відчути чиєсь дружнє плече. Благаю вас: "У діалогах з росією не проявіть неміч, Інакше й ваші народи це воєнне лихоліття обпече!
Політичним рішенням прийміть українців до НАТО Й зробіть частинкою миролюбного, вільного світу! Досить тих обіцянок! Поступіть красиво й крилато! Ми – не в змозі самі дати відсіч сусіду-пройдисвіту.
Дійте завчасно! Спиніть війну! Говоріть вагомо! Робіть так, щоб голос й поступ світу дієву силу мав! Не зупините росію, то вона дійде і до вашого дому, Як в Україну з "обіймами" вражий солдат завітав".
Такого жаху світ іще не бачив... Такого крику в Україні він не чув... Я зненавиджу того, хто пробачив нарід російський, що тут був.
На українську мальовничу землю Прийшли дикі шакали, злобні пси. Багато літ прожила та не втямлю: "Звідки взялась ця гниль?" Боже: "Спаси!"
Де вчились москалі людей вбивати?! Звідки ненависть й зажерливість така?! Дітей й жінок хто вчив їх ґвалтувати?! Звідки взялась москальська звірина?!
Такі жахіття українцям і не снились. Кругом - руїни наших міст і сіл. А скільки знівечених, вбитих?! З ліку збились... рашист - негідник, вбивця і дебіл.
Ракети й бомби він нам посилає, А сам аж корчиться від власної злоби. Згинь, нечисть!!! Весь світ тебе вже проклинає. Вслід українці шлють прокльони, вбивць гроби.
