Колись ми усі були маленькими,
З кришталевих струмочків снили мрії.
У вирі дитинства, де світ чарівний,
Ласка і ніжність, веселощі й тиша.

Народжені у світ, ніжні й безборонні,
Ми крокували стежкою див, мовчазно.
Очі блакитні, як небесний простір,
Діти, уповільніться, цей час – золотий.

Мов квітка, що розцвітає весною,
Так розквітали усі наші думки.
І дорослі світ збудували камінням,
Але дитинство – то найцінніший скарб.

Бо там, де лине сміх, де дзвенять крила,
І серце вільно летить, мов пташка.
Там часу нема, там немає зла,
Лише мрія велика – радість свята.

О, дитинство, ти крайній берег мрій,
Де сонце завжди високо на небі.
Ласка та ніжність у серці твоїм вічні,
Ти сховане скарби, які світ забув.

Нехай лине пісня про те, як були ми маленькими,
Про те, як літали мріями в небо.
Дитинство – це казка, яка триває в серці,
І вічний дотик ласки та ніжності.

Зростаємо ми, минає час безжально,
Але серце нам завжди збереже дитинство.
Той світ, де казка плелися зірки,
Тепер живе у нас, як пам’ять незабутня.

Ми вибудовуємо свій світ дорослих,
З планами, мріями, турботами й зусиллям.
Та й коли вітер стихає, і сутінки настають,
Згадаємо те щасливе дитинство беззаботне.

І нехай годинники тикають натужно,
Ми завжди збережемо у серці дитинство.
Ласка й ніжність, що плелися звідкись,
Постануть свічкою в найтемніших днях.

О, колись ми усі були маленькими,
Але душа залишиться назавжди юною.
Ласка й ніжність, той безцінний скарб,
Продовжують жити в кожному з нас у серці.

І хай знову крила мрій розплющаться,
І серце лине у вільний польот.
Бо колись ми були маленькими,
Але дитинство – вічне, як зірка на небі.

• Твір:

  Десь , коли були ми всі маленькими,
  Від маленьких немовлят.
  Ми навчились усі ходити,
  І перші слова , ми в житті сказали.

  Мама й тато самі рідні люди,
  Привели нас у цей дивовижний світ.
  Немов , як ангел зʼявився, на землі,
  Як і ми зʼявились у дивовижному світі.

  Нещодавно , ходили ми , у дитячі садки,
  А потім , вже як дорослі діти , пішли , немов навчатись , у школи.
  Шкільні роки , як і всі , як книжки , були цікавими,
  Знання і наука , як все одне ціле.

  Оцінки у школі , як результат важливий,
  Але , як швидко шкільні роки пройшли.
  Усі діти , починають своє життя,
  Немов , час ,як ріка тече, біжить.

  Але вже час навчатися й далі,
  Розвиватись , немов йти по стежці.
  І ,немов усмішка, радіти життю
  І мирно жити , як чисте сонце , з щасливими моментами.