Ее война совсем другая,
По-своему воспринимает.
И даже мысль: «Идет война!» -
Она совсем не понимает.

Она живет, как и жила,
Звуков пугается порой.
Мама все время рядом с ней,
Значит защита под рукой.

Смерть испугать ее не может -
Не знает что это такое.
Отсутствует в ней понимание,
Что в самом деле войны горе.

Никто не обсуждает с ней,
Что происходит на войне,
Кто виноват, и почему.
Война ее - взрывы ракет.

Ее трясет, она боится,
Взрыв из нее страх вырывает,
Мгновенно нежную девчонку
В зверька из леса превращает…

Смутно чрез годы она вспомнит,
Что с ней происходило,
Что и чего она боялась,
И жизнь в войне как плыла.

В ней вечной памятью застрянет
Страх звуков, мамы слёзы,
И детский вывод ключевой
Из взрослых разговоров.

И вывод тот - вердикт войны,
Он приговор россии.
То, что реально в Украине
Она войной добилась.

В устах ребенка он звучит
Финальной фразой драмы
На чистом русском языке:
«Россию ненавижу, мама!».

02-02-2023

Війною виснажені, себе черпаємо із дна.
Втома зʼїдає всіх, на всіх одна.
Не живемо - ноги переставляємо,
І бруд війни через себе ми пропускаємо.

Майже не можемо ми вже дивитись
На те, доводиться із чим нам жити.
Емоції і відчуття однакові,
Дійсність сприймається ніяково.

Майже готові впасти і не встати,
Готові майже вже програти,
Та є одне, що нас в війні єднає,
На бій що навіть мертвих підіймає.

НенАвисть це - вона вперед штовхає,
Відновлює, підтримує, збирає.
Не зупинитися нам не дає, не впасти,
Не дозволяє духом занепасти.

Ми ненавидимо, як люблять в житті раз.
Несамовита до нестями пристрасть в нас.
Сильніше в світі відчуттів немає.
Втому вона, лише вона долає.

Вона вирішує всі чвари поміж нами,
Лише вона питань не викликає.
Війною цю ненависть росія розпалила,
Зараз вона наша рушійна сила.

Ненависть ця любовʼю не стає.
Чорна вона, та нас вона не вбʼє.
Штовхати себе будемо зубами та повзти.
Таких як ми, вже не перемогти.

11-09-2023

Біль. Пронизує нас біль
Того, що відбувається.
Танком війна пройшлась по долі,
Біль зламів відчувається.

Сум. Ми загрузли всі у сумі,
Заполонив він все.
Не покидає, паразитом
Життя із нас смокче.

Горе. Нас горе роз’їдає,
Оточені ми ним.
І ділимось ним між собою,
Підтримуючись цим.

Тривога. Це постійний стан,
Ми живемо у ньому.
Зненацька не застати нас,
Готові ми до всього.

Страх. Ми принижені всі страхом,
Але він береже життя.
В нерозсудливість відчаю
Не дозволяє впасти нам.

Ненависть. В нас все більше квітне,
Затьмарюючи мозок нам.
Примушує нас жити з ціллю,
Щоби помститись ворогам.

Гордість - в нас оселилась гордість
За те, що в нас своїх проблем немає.
Тримаємось один за одного,
А все, що відбувається, єднає.

29-08-2022

Ні, в нас не лють вирує, а ненАвисть.
Вона як зірка нас в війні веде,
Нам виживати всім допомагає
І силу нескінченну нам дає.

Ні жалю в нас не має, ні прощення,
Лише вогонь ненависті палає.
Він ворога випалює крізь очі,
В сталеву кулю почуття сплавляє.

Ми цим вогнем давно вже поєднались,
Ми один одного підтримуємо ним.
Передають живим вогонь загиблі,
Підсилюючи тільки його вир.

Ворог, принісши нам велике горе,
Жорстоко в нас ненАвисть розпалив.
Зараз згорає сам у цим вогні він,
Не розуміючи джерЕло наших сил.

Вогонь ненАвисті незламними нас робить,
Страх смерті в ньому вже давно згорів.
І цей вогонь приборкати в нас в змозі
Лише свобода України, спокій й мир!!!

06-10-2022

***
Ревет и стонет Украина
По всем, кто на войне уж сгинул.
Военный молох душу рвёт,
Но не окончен смертям счёт.

Смерть подбирается все ближе…
И чаще слышу от друзей,
Как кто-то близкий погибает
В этой бессмысленной войне…

Там друг погиб - военным был…
Снаряд весь дом с семьей взорвал…
В бомбоубежище инфаркт…
Тот без вести где-то пропал…

И льются слёзы вместе с кровью…
От горя плачет Украина…
Нам заселяют сердце болью,
И мы все больше ненавидим.

27-03-2022

Це зовсім інші відчуття,
Коли під шкірою війна,
Коли по жилах вже тече,
Коли в тобі вона живе.
Коли вже стрес не викликає
Бо все всередині звикає.
Наче імунітет працює,
Вірус війни той що блокує.
Коли товстіше стає шкіра,
І горе менше в ній бʼє діри.
Коли не аргумент війна -
Звичайний елемент буття.
Втрати коли не відчуваєш,
Тому що вже до них звикаєш.
Ненависть коли поглинає,
Собою мрії підміняє.
Коли прокляття і зловтіха
Душу твою заводять в лихо.
І божевілля відчуваєш,
Бо мир боятись починаєш.
Це дійсно інші відчуття.
Та чи насправді це життя?..

01-07-2023