Лелеки тут вже, але ж лютий,
В сніжку, в морозі, ще зима,
І хоча ріки в кригу скуті, —
Назад дороги все ж нема.

Із літа — в зиму, луги вкриті,
Немов усіяна рілля,
В зими немилість оповиті,
Дивитись боляче здаля.

Непередбачлива природа,
Буяє стрімко, чутко спить,
Міняє п’ятниці погода,
Хмурніє, променем блистить.

22.02.2025.
Ганна Зубко