На кінчику лелечого пера
Десь в піднебессі умирає літо.
Ластівкам відлітати пора,
Та їм чомусь не хочеться летіти.
Їх не гріє сторона чужа,
Простори не ваблять високі.
Болить печаль, як рана від ножа
І серце переповнює неспокій.
Відлітають у небі лелеки
З України до чужої землі.
Вслухаюсь в притишений клекіт
У сірій холодній імлі.
Долаючи відстань і втому,
Звикають до болю і втрат...
Ой, нелегко летіти додому,
А з дому важче устократ.
Летять журавлі наді мною,
На прощання махають крильми.
Здалось:то так прощаються Герої
Ті, що уже не вернуться з війни...