Вже не буду, не стану я там,
Де пшениця густа колоситься,
Над водою де висне туман,
І струмку до озерця спішиться.

Вже не буду по схилу брести,
Зір свій тішити зелен-розмаєм,
Не зайти в береги, до ріки,
Не зустрітись з озерцем,із гаєм.

Вже не буду, не стану я там,
Ні на кладку, ні стежку у листі,
Не вклонюся вже тим берегам,
Не зрівнятись теперішнім,
в місті.

Вже не буду дивитися вниз,
В сині хвилі,
що з небом злилися,
Вирок долі моєї, каприз —
Із минулим навік розійшлися.

28.05.2024.