Мелодія грає, як пісня співає,
Лине вона, мов ріка, що весело текла.
Серця дзвенить, мов дзвіночок в долині,
У ній промінь світла, як в мандрівці сонця зійде.

Кожна нота — ніби краплина роси,
В долонях вечора, коли зорі розцвіли.
Вітер легко носить її пісню далеко,
Де серце сумує або радіє веселко.

Та мелодія — це не лише слова,
В ній живе душа, що залишає світла.
Танцюють чарівно зорі на небі,
Під мелодію, як нічний вальс гребіні.

Нехай лине вона, як вільний птах,
У серцях людей, мов світанковий блакить.
Мелодія грає, пісня в серці лунає,
І вічність тут каже: “Любов — вона жива!”