В глибінь весни,туди, в природу,
Де вітер, зелень трав,
В любу, без значення, погоду,
Щоб погляд не скучав.

А ніжив хвилі в тіні неба,
Дерева обіймав,
Ще цінна, дуже, є потреба, —
Щоб хор птахів співав.

Та звук блаженства тої “зали”
І тішив, і вітав,
Щоби думки не заважали,
Ніхто не заважав.

22.04.2025.
Ганна Зубко