У ХУСТИНІ

( На мелодію пісні «ВИНОГРАДНЕ ЗЕРНЯТКО» )

Я хустину зав’я́жу й піду́ у невідані далі,
Вона бу́де мені у житті, наче той оберіг,
Я забуду у ній про всі болі, журбу і печалі,
І в хустині верну́сь на стари́й, але отчий поріг.

У хустині молитву усюди я бу́ду молити,
Пригадаю ту мить, коли мама за руку вела́,
Та й із чаші життя у хустині тій буду я пити,
Ну і витерти піт я зумію в хустині з чола.

А у лютую стужу хустина любов’ю зігріє,
Пригадаю у ній колисковії неньки пісні́,
Може й сумніви всі та хустина, як вітер розвіє,
Бо вони все спадають, неначе ті зливи рясні.

Я в хустині свої́й все життя до дрібниць обміркую,
Пригадаю у ній всі життєві дороги свої́,
І наза́вжди у ній я у пам’яті щось закарбую,
І згадаю ту мить, як співали мені солов’ї.

Та хустина мені дорога́ і серде́ньку є мила,
Бо наві́ки у ній залиши́лась матусі любов,
І наза́вжди у ній невмируща невидима сила,
Залиши́вся у ній ще й вінець материнських розмов.

Я в хустині свої́й ще й за маму моли́тви всі змо́лю,
Підійму́сь із колін і в ній далі піду́ по житті,
Я зав’я́жу у ній невблаганну єдиную долю,
Що присіла чому́сь у життєвім моїм вишитті.

08.12.2021 р.

© Copyright: Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2021