Чомусь сховалася твоя душа...
Від світу Божого закрилась.
Вона в самотності, одна…
На все по-іншому дивилась.
Ти десь далеко, ти сидиш -
У лабіринті чату-думки.
Ти зник з радарів, ти мовчиш,
А може мрієш про стосунки?..
Чи може десь ти заблукав…
Літаєш у космічних далях...
Якась невидима рука
Тебе від Зірки приховала.
Ти розчинився, розгубивсь.
Тебе залишила надія,
Але так глибоко в душі,
Ще тліє вуглик тої мрії...

Одна лиш мрія, що живе...
Людське болото забуває.
Як світоч манить і веде…
Шлях в невагомість прокладає.