Себе згадав... Зовсім дитина...
Стара хата... Отчий поріг...
Запахло чаєм з ожини...
І що спека мати з вишнями пиріг...
І як вони з Вітьком й Артемом
"Войнушки" грали у саду,
Жартували:буде війна підемо,
Ти снайпером, я пілотом буду...
Казала мати, черешня вродила нівроку,
Не раз годувала ягодами їх, дітей...
Нема Вітька, Артема ранило осколком
І стогін вирвався з грудей...
О, ця весна двадцять другого року...
Будьте ви прокляті вороги!!!
Його друзів повбивали орки.
І він у двадцять... без ноги...