Осінь приходить, мов диво велике,
Вона змальовує світ у золотім відтінку.
Листя жовте й червоне танцює вітер,
І дерева в сонячному світлі виглядають квітками.

Холодні ранки, прозорі й тихі,
Дозволяють серцям пробуджуватись в спокої.
У повітрі пахощі землі та вогню,
Що гріє душу, наче відчуття кохання.

Осінь — це час спогадів і мрій,
Коли серцям хочеться линути в світ ніжний.
Усе живе й тліє, неначе в огні жаги,
І душа моя в тиху осінню ніч занурюється в мрії.

Линуть ріки в часі осіннім спокоєм,
І відбивають в своїх водах барви осені.
Осінь — це пора, коли земля спокійно спить,
І в душі кожної людини світлі спогади оживають.

Нехай осінь приходить, мов казка кожного разу,
Із своєю теплотою та мудрістю особливою.
Осінь — це час, коли душа наша знаходить внутрішній спокій,
І ми, танцюючи під дощем осіннім, відчуваємо велику вдячність за життя.

• Твір:

  На землі чарівній, де кожна пора – диво,
  Весна приходить, з ласкавим промінням весняним.
  Квіти розцвітають, веселка на небі нам віщує:
  "Життя прекрасне, повне радості і мрій!"

  Літо настає, сонце горить на небі вогнями,
  Ріки співають свої мелодії, ліс гомонить в тіні.
  Пташки літають, мов кольорові стріли,
  Веселка у серці, веселка у душі – вічна весна!

  Осінь приходить, листя золоте кружляє в повітрі,
  Туман пливе низько, сіяючи загадки і таємниці.
  Журба відходить, як вітер у поле,
  Мудрість осені вчить нас цінувати кожен момент.

  Зима наближається, з гарячих відомостей стежка мовчить,
  Сніг падає, як вічний поцілунок природи.
  Мороз вишиває вікна крижаними малюнками,
  Серце відчуває спокій і тишу, як ніколи.

  Кожна пора року – це казка, що розкриває таємниці світу,
  Весна, літо, осінь і зима – вони об'єднують нас у круговерті часу.
  То як пісня вічна, то як диво чудове,
  Пори року – це краса, що дарує життя нам у подарунок.

• Твір:

  В своїй задумі
  похилились лози,
  Осінь пішла
  і сум заполонив,
  Трава погнулась ---
  вітер приморозив,
  І кущ калини
  вже не веселив.

  Шуміли з вітром
  очерет, осоки,
  У гаю ясен
  жалібно скрипів,
  А із птахів лиш
  чувся крик сороки,
  Вздовж берегом
  розкотисто летів.

  В воді здавався
  зілля кущ букетом,
  Слід на болоті
  вибився-прилип,
  Блукали хвилі
  поміж очеретом,
  Ніби здригалися
  на жалібний той скрип.

  Струмок стікав
  у річку, хлюпотіла
  Пінилася між
  вербами вода,
  А нагорі
  під вітром тріпотіла,
  Груша стара,
  беззахисна, одна.

  18.11.2023.

• Твір:

  Перебирає вітер
  коси клена,
  Відшпортався
  у того бороді,
  Вже шевелюра
  рижа, не зелена,
  Всі волосинки,
  наче, золоті.

  А голова давно
  у срібла блиску,
  Спадають коси
  в осені моїй,
  Любуюсь тою,
  першою у списку,
  Усе блукаю
  в ній, у золотій.

  Обидві осені
  і схожі, і не схожі,
  Вітер від кіс
  ніяк не відтягти,
  Одні злітають
  золотом в калюжі,
  Спадають інші
  сріблом з голови.

  14.11.2023.

• Твір:

  І навіть при холодну осінь
  Намагався я з тобой зустрітись..
  Але я знав, що ти кохаєш..
  Лише мене за квіти...

  А я до Марса хтів добратись
  Щоб ту зірку знов зібрати
  Но ти хотіла лиш його
  Щоби знову покохати..

  І знову бачу я тебе
  І бачу знов твій погляд
  Як ненавидиш доволі..
  Як доводиш знов до болі..

  Але за що ти так зі мною..?
  За що ти знову так..?
  А серце з мозком знову плаче
  Й каже - ой дурак!

• Твір:

  Я так чекав на цю осінь.
  Казала мама, до школи піду.
  Кажіть, будь ласка, дорослі:
  Хто з вас придумав війну?
  Волають сирени, стріляють гармати.
  Скільки в укритті ще сидіти?
  Пригортає мене до себе мати
  І шепоче:"О Боже мій, діти..."
  А я до мами собі пригорнувся
  І сниться мені мирний час,
  Як мамі я щиро всміхнувся,
  Коли вчитель за руку повів в перший клас...
  Я так чекав на цю осінь,
  Казала мама-до школи піду.
  Кажіть, будь ласка, дорослі:
  Хто з вас придумав війну?..

• Твір:

  В долоні пітьми до рання
  Стомлено впали хатинки,
  Вийду за село і стану-
  В дорогу життя сплелися стежки.
  По ній так швидко промчала
  Юність, як вогник далекий,
  За обрієм десь згасала.
  Пролітали над садом лелеки.
  Осінь пізня пахне весною
  Та приходить час, заплатити треба
  За те, що лишилось за спиною
  Всім тим, що буде попереду.

• Твір:

  Тебе забрала осінь золотокоса,
  Із сонцем зникла твоя тінь,
  Тільки вітер мені доносить
  Музику осінніх шепотінь.
  Я спогадом у щасті зависаю,
  Ловлю погляд віддалений
  І усе ще тебе кохаю
  Та мости усі спалені...
  Жовтнева музика кохання
  Грає на душі печальний блюз.
  Одна зустріну світання
  Та самотності я уже не боюсь...