Ніжні коралі дощу у саду,
У повітрі - ніжна осені принада.
І розвісила та осінь павутинку золоту
По деревах, ніби захистити може їх її бравада!

Теплотою сипле та красуня,
Не шкодує днів сонячних, ясних.
Знає ж бо, що взимку не зігріє...
То ж і не шкодує осінь чарівних

Фарб і гами тої мов у казці...
Бо красу ту ніби чарівник намалював!
Скільки ніжності у тій красі! І скільки ласки
Промінь сонечка красі тій дарував!

Осінь - королева золотава,
Із віночком з листя, з квітами в руках...
Як же добре, що ми осінь дочекались...
Дай же, Боже, щоби нас діждалась і зима ...