Чорне… все чорне навкруги.
Здається, навіть сніг.
На очі давить темрява.
Доба - суцільна ніч.
Сонце до хати не заходить,
Покинуло її.
Час зупинився назавжди.
Хода не чує ніг.
Плач розриває рот,
Спогади вивертають.
Крику, що рветься із душі,
На шепіт вистачає…
Він подзвонив із військомату:
«Не можу я інакше!..»
А згодом похоронка…
Вдова і мати в хаті…
13-01-2023
Акровірш
Патріотизм - любов до Батьківщини!
Похилила голівку моя Україна,
А гіркі сльози котяться з очей,
Тихенько, з червоною калиною гомоніла,
Рідна матінка не доспала ноче́й.
І, скільки ще будемо страждати?
Ох, гинуть невинні люди,
Тебе, єдину, захищають солдати,
лИцарі незламні, проженуть іуду!
З дитячих сердець, хай йде все погане,
Мирне небо і сонце, завжди будуть з нами!
-
Лихі часи подолаємо, тільки б бути ра́зом,
Юроди́вим ніколи не пробачимо!
Біль зали́шиться крижаним снігопадом,
О, Всевишній, багатьох вже не побачимо...
Вбивці, палачі, окупанти... Свою Батьківщину не зрадимо!
До́ні і сини́ - справжні патріоти,
Обіймають свою неньку, плачуть від скорботи.
Батьківщина - мальовнича і свята,
А скільки в ній ласки, доброти і тепла,
Ти бережи її, не віддавай нікому!
тЬмяний світ від горя й біди, відчуваю втому,
Коли буде воля, на нашій Вкраїні?
Іноді страх переповнює груди,
Вітчизна-мати в нас - одна і єдина,
Щаслива вона, щасливі і люди!
мИ помолимося Богу, за Україну милу,
Нехай в серці живуть Віра і Надія,
жИти в мирі - здійсниться наша мрія!
30.05.2023. С.М. Онисенко
В тривожний час простягаю Тобі руки, Україно!
Надійно обіймаю довірливим серцем й душею.
Тривожні реалії зійшлися в один потік воєдино.
Без Тебе моє життя - неможливе, поза межею.
Кожен оголений нерв страждає за Батьківщину,
Кожна щонайменша клітиночка чутливого тіла.
Радісно здіймаюсь з Тобою на високу вершину.
Різко падаю в глибоку прірву, коли Ти - безсила.
Ще ніколи так вірно й сильно я Тебе не любила,
Не хвилювалась за всіх, у розпачі такім не жила.
Надія і віра в завтрашній день ще так не жевріла.
Лихоліття... Відданість заструменіла, мов ожила.
Обладунки воїна Ти вдягнула сміливо, вимушено,
Хоч воліла би прожити з народом у мирі та злагоді.
Не Тобою спокійне й розмірене життя порушено.
Наш сусід — загарбник, агресор, злодій... Годі!
Невимовним болем ятряться Твої незагоєні рани.
На красивих просторах прижилися горе й жура.
Знищені села та міста, вибухи, ракети, нагани... -
Невластива для нашої доброї, мирної нації аура.
Я з острахом проживаю кожен день й кожну ніч.
Благаю Бога, щоб дарував нам переможний ранок.
Хто здатен захищати Тебе - “на нулі” пліч-о-пліч.
На нас чекає останній, але жорстокий поєдинок.
Відважно проходиш свої терни, героїчна Україно!
Подає надію волелюбна іскра в нескорених очах.
Помстись за той біль, що народу і землі заподіяно.
Достойно пройди історичний, визвольний шлях.
Ти славишся у світі силою волі народного духу.
Збройні Сили України знищують ненависні пути.
Відкидають в минуле жертовну та зловісну віху.
То кому ж, як не Тобі, у світовій спільноті бути?
Нехай благодатний вогонь цих Великодних свят
Зцілить всі Твої болючі рани, нескорена Україно!
Попереду — перемога. Суду не омине жоден кат.
Зернами любові, надії, добра буде землю засіяно.
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Хочу жити в Україні.
Тут цвітуть волошки сині.
Край наш мальви прикрашають.
Вони дух мій воскрешають.
Пізнають нас всі по мові.
Люди - щедрі й гонорові.
Чорнобривці біля хати
Будуть радо всіх стрічати.
Кущ калини - споконвічний.
Вишиваний одяг - вічний.
Український дух - незламний.
Він до волі є нестримний.
Земля славиться житами,
Пшеницями, ячменями.
Наш народ є роботящий.
В усім світі він - найкращий.
Серце в українців - добре
Та в бою воно - хоробре.
Вміють край свій захищати,
Рідну землю прикрашати.
Тут танцюють і співають,
Бо культуру власну мають.
Здатні гарно працювати
Та ще й мило жартувати.
Нація в нас - мудра, славна.
Вона - знана вже віддавна.
Небу молиться сердечно
Та поводиться велично.
Кує в битвах перемогу.
В майбуття кладе дорогу.
Світлі помисли - в нас, мрії.
Ще прийдуть дні золотії.
Гарні землі є й довкола.
Серцю - милі рідні кола.
Буду в радості та горі
В українському просторі.
Хочу жити в Україні.
Тут у неба - очі сині.
Жовтим стеляться хліба.
Щира Богу йде мольба.
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Повертайтесь, лелеченьки, до рідного дому.
Українську згорьовану землю не довіряйте нікому.
На крилечках несіть мир, затишок, щастя й весну.
Принесіть нам перемогу остаточну й доленосну.
Ви ж любите наш красивий край, родючу ріллю.
Радієте ставкам, озерам, річкам, духмяному зіллю.
Дочекалась... Вже летять з вирію цілі зграї здалека.
Видніється бусол, бузьок, чорногуз, білий лелека...
Лелечі гнізда - символ щастя, спокою та краси.
Змилуйся, Господи, над нами! Збережи та спаси!
Хай з перелітними птахами добро нам прибуде.
Вже настраждались і нагорювались мирні люди.
Лелеки летіли додому... Довго кружляли в небі...
Над містами й селами плакали, ридали в жалобі.
Шукали свої гнізда, хатинки, узвишшя, стовпи...
Бачили чорні згарища і як все змішалось до купи...
Багато кому не судилося знайти те сімейне гніздо.
Тут гуляла смерть... Руїни... Виглядало безглуздо.
В місцях бойових дій гинуть й прекрасні лелеки.
Деякі відмовляться від гніздівлі, бо нема безпеки.
Здавна в Україні любили цих миролюбних птахів.
Вони привітно віталися з людьми з гнізд, із дахів...
Вірю, що холоди і воєнні тривоги підуть в минуле.
Лелеченьки на крилоньках принесли життя світле.
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
"Ким у нинішніх реаліях є сильна українська жінка?" -
Головною героїнею власної, неординарної долі.
Їй - притаманні: рішучість, розсудливість, самооцінка,
Витримка, твердий характер й велика сила волі...
Люди часто говорять про впевнених у собі жінок.
Шукають причини незламності їх сильного духу.
Оцінюють кожен незалежний і самовідданий крок,
Здатність гідно пережити будь-яку життєву завірюху.
Така жінка вміє отримувати задоволення повсякчас,
Успішна, впевнена в собі та здатна бути щасливою.
Самодостатньою, емоційно врівноваженою є серед нас.
Працює над собою, стає досвідченою й активною.
Звідки береться в жінці той самоствердний характер?
Хто зробив її сміливою та рішучості в діях навчив?
Хто намалював їй захисну усмішку, гіркі сльози витер
Й такий непростий шлях у жіночому житті означив?
Сильна жінка - бізнесвумен. Вона займає високі посади.
Інша б не втрималась в політично-діловому світі.
"Слабка половина" їде на заробітки аж в "закордони",
Щоб був дах над головою, діти - навчені, вдягнені, ситі.
За кожним успішним чоловіком стоїть його жінка.
Лиш вона жіночою мудрістю може зробити його таким.
Обдумано та прагматично змінюється її поведінка,
Коли захищає дітей та має справу з чимось лихим.
Сильних жінок породили: життя, час, події, оточення.
Жінки - волонтери, бійці, несуть втрати в тилу і на фронті.
Проявляти сильні сторони характеру набуло значення,
Щоб український прапор завше майорів на горизонті.
Сильна жінка - берегиня сім'ї. Свої рішення зважує.
Іноді одна дає раду собі й дітям, самотня - на роки.
Наполеглива. Нарівні з чоловіками багато працює.
Коли помиляється - здатна визнати свої помилки.
Її самостійні дії не потребують схвалення іншими.
Любов до рідних, України й народу - головні почуття.
Наближає перемогу, щоб ходити дорогами мирними.
Заслуговує в суспільстві захоплення, а не співчуття.
Та якою б сильною і мудрою українська жінка не була,
На сильнішого і мудрішого від себе чоловіка чекає.
Красиво, як загадкова незабудка, духовно розцвіла.
Що таке щастя і справжні почуття, достеменно знає.
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
змалечку й до нині люблю поезію
як ковточок свіжого, чистого повітря
тонко відчуваю її тембр, мелодію
з нею збагачується думок палітра
в своїх віршах, як ніде, відкритися можу
розмовляти, радіти, журитись
душу коханням і розлукою розтривожу
зумію гірко ридати й дзвінко сміятись
з одного слова народжується вірш
з відбірної зернини зростає колос
з першої людини починається марш
спів окремої птахи всьому лісу дає голос
рядки поезії змістом наповнюють душу
букви в словах сплітають рядочки
вслухаюсь в себе, спинитись мушу
розмотую безмежних думок клубочки
коли сум осідлає струни найтонші
і серце оповиє неймовірна туга
згадаю про рими, вкладу їх у вірші
ними вилікуюсь від духовного недуга
а коли мені радісно в житті буде
та захочеться з кимось цим поділитись
в віршованих рядочках радість прибуде
в них найкраще зможу віддзеркалитись
в часи сірої буденності і воєнних тривог
для підняття духу боротьби вибрала поезію
нею з цілим світом веду діалог
погоджуюсь, протестую, висловлюю позицію
в поетичних рядочках - неймовірна сила
війна і мир, любов і зрада, вогонь і вода
поезія змінює планету через слова - вітрила
бути причетною до неї - блаженна насолода
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Я - щаслива людина...
В мріях до зірок вже навчилась злітати.
Розкішно цвіте в моїм серці калина
І живе в нім Україна - Батьківщина-мати.
Я - щаслива людина...
Люблю отчий дім, край, земляків.
На п'єдесталі - діти, сім'я, родина
Та вічна шана і любов до батьків.
Я - щаслива людина...
Закохана в поетичні рими.
Різною буває моя ніч і днина
Та я з Вами радію й плачу ними.
Я - щаслива людина...
Люблю життя, щоб у нім не було:
Тоді, як воно - красиве, мов перлина,
І тоді, як журбою в серці залягло.
Я - щаслива людина...
Люблю людей кардинально різних.
Мене вабить душа, а не одежина,
І надійність в хвилинах грізних.
Я - щаслива людина...
Незалежно від віку, знаходжу себе.
В мені - заведена робоча пружина.
Є свої хобі. Радує небо сіре й голубе.
Я - щаслива людина...
Мій тонус підіймає духмяна кава.
Захоплює кожна тварина й рослина.
Настрою додає пташина ласкава.
Я - щаслива людина...
Отримую задоволення від того, що маю.
Цінністю є кожна прожита хвилина.
От тільки війною серце на дрібні куски краю.
Вже не змінюся. Такою й залишусь...
Знайду позитив там, де ніколи ніхто не шукав.
З любов'ю до життя я в майбутнє впишусь.
Наберуся сили від дерев, квітів, трав...
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Минають дні. Минають ночі.
Під звук тривоги - люта боротьба
І Кобзаря слова пророчі
Несе нам нинішня доба...
Серця, зрешечені війною -
Не в силах горе вже сприймати.
Потом, кров'ю і журбою
Виборюється Батьківщина-мати.
Україна - в лещатах смертоносної війни...
Спинити безумство не можна ніяк.
Платять життям доньки й сини.
Сіє смерті московський маніяк.
Та прийде день, незнаної досі, краси.
Засвітить сонце ясно з поміж хмар.
Земля нап'ється чистої роси.
Почне свій відлік мирний календар.
І оживе, й розквітне європейська Україна!
Навік розірве всі імперські пута
І знову буде в ній щасливою людина.
Пройде і лихо, і журба, і скрута.
Загояться душевні і тілесні рани.
Висохнуть сльози вдів, дітей, батьків і матерів...
Ще зацвітуть, як і колись, каштани
На тлі жовто-блакитних прапорів.
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
в буремні часи бракує тих, хто залишився сам собою
багато людей приховали справжнє лице за маски
так - зручніше заколисати за фальшивою сльозою
свої лицемірні, неправдиві та вражі фрески
сьогодні дуже рідко говорять сокровенну правду
а все, що - сказане, прикрашають до невпізнання
кажуть про добро і співчуття, а заподіюють кривду
є люди, які тупо їм вірять від браку розуму чи незнання
в народу зовсім втратили найменшу довіру ті
хто веде розкішне, нечесне, подвійне життя
сидять на грошових потоках у виокремленому світі
безсовісно збагачуються, але - не здатні на каяття
зроблять щось для людей на малесеньку копійку
а так розкажуть на камеру, ніби зробили на мільйон
з опозицією перед виборцями ведуть якусь бійку
а, насправді, формують з нею дружній рубікон
зараз всі дружно вдягнули українські вишиванки
одні - з великого патріотизму, інші - з маскування
патріотичний одяг в багатьох - для приманки
для модного іміджу і всенародного спілкування
а як же ж їм тепер перед народом не маскуватись
якщо правду про дикі статки оголити не можна
про те, що в позолочених ваннах красиво купатись
зрозуміє в час війни пересічна людина не кожна
з'явилося забагато випадкових людей - служак
вони за великі гроші й батьків рідних продадуть
ой, щось таки з нашим мудрим народом - не так
невже для професіоналів і патріотів - закритий путь
країну вбиває та розкрадає три найбільших вороги
огидні нелюди - окупанти, зрадники та корупціонери
останні дуже знахабніли, але все бачать з неба Боги
навіть, в часи війни крадуть та грабують мародери
простий народ - без масок, був та є сам собою
тяжко робить, ледь виживає, боронить Україну
несправедливість відчуває, бачить та йде до бою
й боротиметься проти дикої навали до загину
на зранену землю після перемоги спаде сивий туман
тоді українці й взнають, хто, як, коли і чим їх захищав
в історії людства завше нещадно викривався обман
щоби ніколи ворог, зрадник і злодій Героєм не став
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
