Пливе по хаті дух тепленький,
Мов сонце вранці за вікном.
У печі хліб росте рум’янцем,
Напоєний добром й теплом.

Як пахне він! – мов літнє поле,
Мов вітер, що несе жнива.
У кожній крихті – дотик долі,
У кожнім зерняті – жива.

Руками пестять хліб господні,
Його, як скарб, кладуть на стіл.
І в кожнім домі, в кожнім слові
Його духмяний слід летів.

Пахне хліб – і світ радіє,
Бо це життя, бо це земля.
Він у долонях тепло гріє,
Як материнська доброта.