Давним-давно все відійшло,
Дуже змінилося село,
Чужа вже хата, не гостюю,
В спогадах, снах
селом мандрую.

Чую, як хвиля хлюпотить ---
Ріка вмивається, не спить,
Церковний дзвін селом луна,
У ньому радість і журба.

У вербах тьохка соловей,
Місяць і зорі у ночей,
Тихі, духм'яні вечори,
І крик пронизливий сови.

У них стрічаю ту весну,
В її світанки зазирну,
У літніх грозах теж була,
І вже до осені дійшла.

По листі жовтому пройдусь,
Знов її сумом переймусь,
Пташиний крик у голові,
Прощальний він... болить мені.

Відволікає вже зима,
У кучугурах і слизька,
Мороз щипає-дістає...
Усе минуле --- все моє.

Знов задивляюсь в зорепад,
Весни пахучий білий сад,
На літо, осінь озирнусь,
В снігах дорогами пройдусь.

Не стомлюсь
в спогадах бродити,
В обійми вітер знов ловити,
У росяній траві, в стежках
Благословенний той мій шлях!

11.05.2023.