Тихенько, сидячи в підвалі
Благала мати, сина!
Ну не іди, ти знов туди..
Мам, но там мої брати!

Синок, а може за кордон..?
- Мам..
Мені стидно віддавати командирові
Мій золотий патрон.

Та нічого, рванем у Польщу та й забудемо!
Хоть серце вирви мам..
Но цю рідню
Ми покидать не будемо!

Для мене, всі вони сім'я..!
Я розумію син, но переживать буду щодня!
"Зібрала цю валізу мати та й поплакала"
Но снаряд у дім, цей потрапила..

І навіть при холодну осінь
Намагався я з тобой зустрітись..
Але я знав, що ти кохаєш..
Лише мене за квіти...

А я до Марса хтів добратись
Щоб ту зірку знов зібрати
Но ти хотіла лиш його
Щоби знову покохати..

І знову бачу я тебе
І бачу знов твій погляд
Як ненавидиш доволі..
Як доводиш знов до болі..

Але за що ти так зі мною..?
За що ти знову так..?
А серце з мозком знову плаче
Й каже - ой дурак!

І знов побатлився я з нею..
І вот сподобалась мені..
Запало в душу, трішечки у серце..
Її очі.. темно-золоті!

Дивлюсь на неї, наче як на зорі
Згадую всі мої ночі
Як я страждав, в сльозах плакав..
Але Боже.. інколи допомагав

Він помагав мені зробити диво..
Він допоміг мені зробити все..
Щоб закохатися в людину
В її серце золоте..

Я начебто кохаю цю людину
А начебто й симпатія лише
Яка різниця, що це є..
Якщо для неї зроблю, майже все!

Я не люблю, а лиш кохаю!
Та ночі наші.. забуваю!
Я хотів лиш бачити тебе ось там
Але це в снах лишѝлося.., моя мадам..

Я так хотів зустрітися з тобою
Милуватися такою..
Але ти взяла гострий ніж
Та забула наший рік

Наший рік цієї дружби..
Наший рік цього добра
Але обрала дурака..
Ну.. оцього ж мудака

Який вбивав тебе щоразу
А ти до нього - : "не в образу"
Який кохати не хотів
А ти захлинаючи ревів..

Душа слезами источилась
И высохла до дна.
Теперь вместо неё там камень,
Массивная скала.

Бесчувственная ко всему,
Холодна и жестока.
Отвесны, остры ее камни,
Вершина непокорна.

Скала все круче с каждым днём,
Проведенном в войне.
Сочувствие и сострадание
В ней день за днём слабей.

Усилий камень растопить,
Потребуется много -
Чтоб вновь заплакала душа,
Жить в мире надо долго…

И мир наплачется не раз,
Чтоб душу растопить, -
Война жестокость глубоко
В душу смогла вонзить…

19-10-2022