Хмари пливуть, мені б за ними,
Куди — байдуже, вийти б з стін,
Дні в них і ночі притомили,
Тягне до простору, до змін.

Вдихнути хочу вітру ласку,
Попасти погляд поміж трав,
Хочу в просту, природи казку,
Яка без назви і без глав.

Услід за хмарами податись,
Не відриваючись землі,
В приємній втомі повертатись
Знову у стіни, ночі, дні.

17.12.2024.
Ганна Зубко