У неї, певно, була совість...
Хоча його це трохи злить.
Трималась в рамках...та натомість
Душа зневолена болить...

А він не чує і не хоче...
У нього ЕГО рве кордон.
Нема різниці, вдень чи вночі,
Нахабно тягне у полон...

Між ними вічність! Перешкоди!
Тумани, біль, чужа любов...
Плід заборони...Часу коди...
Й магічна пристрасть мутить кров...

А це все витримати треба,
Щоб залишитися людьми!
...Закрити вильоти у небо
І розпрощатися з крильми...

7.02.21
Барчук Р