Закрили кордони..?
Для інвалідів..?
Влада моя
Мені не до міфів..

Ти знущаєшся, справді?
Над нами, простими..
Тими що навіть
Життя на прожили..

Ти хочеш усіх, забрати до пекла..
Поки батька на дворі
Чекає лелека

Чекає лелека на повернення батька
Але влада ви що..?
Чекаєте смерті..
Мого рідного татка?

Чекаєте поки ми будем двухсоті?
Якщо повезе то можливо трьохсоті
Скажу лиш одне, мої депутати
Пора ваше пузо, на передку поганяти.

І знову спека, знову біле щось,
не синька неба з хмарами, як вата.
І тисячі доріг. Усе збулось.
Аж кілька тижнів я була багата.

Багата плесом неба і Сули,
багата раєм, де купають щастя,
була сповита легітно: були
палких обійм і радості причастя.

Та увірвалася на всім лету
з весни, із квітів травня мого краю,
від прохолоди й рідних в самоту,
у смог і спеку. Наче в пекло з раю.

Я знов плестиму тисячі доріг,
мереживом витинаним узори
туди, де вітром щастя - навідліг,
туди, де вмите небо й рідні гори.

Плестиму шлях до роду, до весни
до осені і снігу, і морозу,
туди, де літо опозит зими*,
туди де гримкотливі свіжі грози.

Я знов сплітатиму стрічки доріг
і вишиватиму із слів узір,
що приведе мене на ваш поріг,
туди де радість, де ви всі. Мої.