Хмари пливуть, мені б за ними,
Куди — байдуже, вийти б з стін,
Дні в них і ночі притомили,
Тягне до простору, до змін.
Вдихнути хочу вітру ласку,
Попасти погляд поміж трав,
Хочу в просту, природи казку,
Яка без назви і без глав.
Услід за хмарами податись,
Не відриваючись землі,
В приємній втомі повертатись
Знову у стіни, ночі, дні.
17.12.2024.
Ганна Зубко
В дитинстві брат
вчив малювати,
Любима справа то була,
Бабуня — хрестик вишивати,
Свій дар мені передала.
Ще научала жито жати,
У праву руку й серп взяла,
Привчала мама прибирати,
Всім помічницею була.
На ту слухняність
та старанність
Батько уваги не звертав,
Лиш на дорослу
милосердність —
Нездужав, косу в руки дав.
З дровами теж
навчив справлятись,
Шрам від серпа, сокири, вил…
Назад воліла б повертатись,
Гадаю, вистачило б сил.
Росою, вдосвіта косила,
З трав виганяла цвіркунів,
Вмивалась потом, все спішила,
Будильник на межі дзвенів.
Життя вертілось на два боки,
Та все змінилось, відійшло,
Нема з городом більш мороки —
Давно покинуте село.
01.06.2024.
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
