Щебет із берега долинув,
У ранок вісточку приніс,
Покликав вкотре у долину,
Поміж розлогий верболіз.

Хруснув пісок уже в уяві,
З травою ноги обнялись,
Біляві гОлуби, чорняві
У небо зграєю знялИсь.

В реальність знову повертає
Гірка буденність , як полин,
Проміння птахом підлітає
До вікон, вишитих картин.

23.05.2025.
Ганна Зубко

Уже липа безлиста — пора,
А береза у листі ще й досі,
Уже вкотре від мене пішла,
Наодинці залишила осінь.

У дощі всі дороги, стежки,
І стривожений вітер, шукає
Всюди осінь, не може знайти,
В опустілі сади заглядає.

Ще береза злегка шелестить,
Нахилившись, одна при дорозі,
Спада листя, останнє летить,
Повертає думки мої в осінь.

16.11.2024.
Ганна Зубко