На полях тих, де співав соловей,
Лесю Українку зустріла земля,
У серці її горіли мрії світлі,
У красі слова віддзеркали душу.

Вона, як на небосхилі,
Сяяла світлом, зіркою неповторною,
Її слова, як крила, несучі,
По всій лунали вічно.

Українка, гідна слави і похвали,
Принесла нам найкраще зі світу,
Своєю мудрістю, душею багатою,
Змінила віковічний хід історії.

Спогади про Лесю, велику поетесу,
Проникають кожну думку, кожен слух,
Її творчість, як джерело мудрості,
Житиме вічно, як символ волі і духу.