Серце моЄ
СтарЕ
СтукОче підпільно у грУдях
Стрічку шпичАсту
Як той дикобрАз
Тягне нервово
І
без перЕрви
крізь хАщі
дурнОго
пустОго
життЯ
А я
у Канаді
ЗбирАю
До Львова валізу
однУ
Що із нЕю
Я
нЕебом лихИм
ТурбулЕнтним
одИн
цілИй океАн
перетнУ
за одИн
КарколОмний стрибОк
В з’аюмінію чЕреві птАха
Що
Залізну дорОгу
отУ що
із шпАл
Різних рЕльсів
вагОнів
чаЮ в підстакАнниках
тИснених
знОв з алюмінію
я лИшив навіки внизУ
відстаЮчою
з зАздрісним скрИпом
Залізних коліс
СкавучИть
зУбом клАца
об зУб
защорАзу
Ту-дУх та ту-дУх
Ту
Дух та ту-дУх
і знОву усе це
І з нОву
як тОй тУман яром
І з тОго
Я ліпше полЕчу
Як бУду ся вЕзти
Залізнов дорОгов
В залізнім wаgЕni
КвадрАтних вікОнців
Ні
ДзУськи
у Boeing
Заліз
ФешенЕбленько
Як тОй розенкрЕйцер
Я вИгляну крУгло
і ілюмінАтор
СобОю запОвню
І лИк мій
ВкарбУється
Мов на монЕті
Профілем
царсько
В історії
цеї планЕти
над нЕю
Я
лЕчу
Зі мною
Летять
Всі валізи
Так тісно притиснені
Дружка до дрУжки
Як вівці
В кошарі
другИми вівцЯми
Із бірками
В смужечку з штрихо-кодАми
А
мОє сЕрце
кОвтає
в грУдях м’и
В небі
Блакитнішим
вОд окіЯну
І
вИщім богАто
Усіх залізниць отИх
Якими я
І
не збирАвся поїхать
Бо
лЕчу
І серце тріпОче моЄ
І не слУха
І з ним не домовишся ти
ні про щО
а щЕ би
пожИти
хоч трОхи
Ти чуєш?
Чи чуєш ти
сЕрце
менЕ ?
ти моЄ ?
давАй ми
домОвимось
Якось
таЄмно
ну чОго ти хОчеш ?
і що ж тобі дАть?
Ти тільки дотрИмайся
слОва
Не підведИ
РобИ свою роботу
А я
будУ робИть своЮ
ПрилЕчу в Львів
І в першу-ліпшу церкву
З свойОв валізов я зайдУ
І першим ділом засвічУ я
свічку
За тата й маму
й за війнУ
Тож
Друже-серце
Не підвЕдеш?
дасИ мені іщЕ пожИть?
босОніж по росі побігти
До тОго як…
шубОвснуть…
назавждИть…