Розплети, розплети мені коси
Зацілуй, як раніше вуста
Поверни, поверни мені осінь
Ту порУ де щаслива була

Обійми, обійми мене міцно
Приголуб наче ми не розлучені
Розкажи, що ми разом навічно
Бо обоє розлукою змучені

Не іди, не іди ти від мене
Я не хочу тебе відпускати
Не розбий моє серденько зранене
Я боюся без тебе звикати…

Він пішов і вже далі не чув
Як вона його палко кохає
Все, що бУло колись, він забув
А вона, як їй жити не знає…

Промайнули роки і душа відболіла
Тільки зранене серце для нього закрите
На порозі стоїть той кого так любила
З ким хотіла життя все прожити…

Не чіпай, не чіпай мої коси
І обійми твої мені вже не цікаві
Я не хочу похмуру ту осінь
Взагалі то без тебе було все яскраво

Так життя по місцях все і всіх розставляє
Колись знехтував він найціннішим
І тепер бумеранг все назад повертає
А для неї усе це тепер просто смішно

Він лишився один, не потрібний нікому
Своїм давнішнім рішенням змучений
В неї все навпаки і життя по новому
По різному так відгукнулось розлучення.

Автор: Лілія Ходус