Обтрусив вітер дощ
з спілих вишень,
Покошлатив місцями траву,
Полетів в берег, зілля колише,
Розбудив напівсонну ріку.

Пролетів над селом,
з усіх боків,
Сколихнув всі дерева, кущі…
З ним летіли разом мої ро’ки,
Залишаючи слід у душі.

Вітру того щоб знову вдихнути,
В береги забрести, поміж верб,
Щоби хвиль
доторкнулися руки —
Головніша потреба з потреб.

27.04.2024.