Зірвався вітер, гонить хмари,
Здіймає куряву стовпом,
Йшли, кілометрами долали
Дорогу полем, за селом.

Так крок за кроком,
швидше й швидше,
Важчає ноша у руках,
А грім лунає усе ближче,
Здається нескінченним шлях.

Полився дощ, потоком хлинув,
Ні зупинитись, а ні йти,
Накрив дорогу, мов поглинув,
Очей угору не звести.

З тих пір гроза не доганяє,
Цікавить, інколи дивлюсь,
А от життєва ще лякає,
Її по-справжньому боюсь.

08.06.2024.

• Твір:

  Білосніжні ромашки, палає
  В маках поле, немовби, горить,
  Всюди погляд біжить-поспішає,
  В зелень лугу і гаю летить.

  Сколихнув вітер ніжно калину,
  І шумлять колосисті поля,
  Спів полився
  пташиний в долину,
  Йде-ступає в нім постать моя.

  А калина... калина квітує,
  Джерело біля неї все б'є,
  І струмок повз болото прямує
  В невеличке, все те ж, озерце.

  Хлюпіт хвиль
  приведе у задуму,
  І на мить стане погляд, замре,
  Пробіжиться по схилі крутому,
  У природи глибінь зазирне.

  02.02.2024.